Запитання: Чи існує рецепт щастя?
Свамі Вішнудевананда Гірі: Ведична Дхарма вчить нас шукати щастя всередині. Ми не можемо знайти наше щастя зовні, тому що саме джерело щастя приховане в нашій свідомості.
Коли ми відчуваємо скороминуще щастя, наприклад, від багатства, хіба ми не відчуваємо його всередині себе? Де ми відчуваємо радість від володіння багатством? Ми відчуваємо її всередині себе, десь у ділянці живота або центру грудей як відчуття простору, могутності, стабільності, нових можливостей.
Як ми відчуваємо радість від прив’язаності до коханої людини? Це певне блаженство в нашому тілі та ейфорія у свідомості. Виходить, що наше щастя — це відчуття в наших розумі й тілі, а зовнішній матеріальний добробут — лише причина, що активізує ці відчуття.
Але ми постійно плутаємо саме щастя із зовнішньою причиною, яка його активізує. Тому ми намагаємося шукати щастя зовні й завжди залишаємося незадоволеними. Неможливо знайти щастя зовні, але люди з покоління в покоління припускаються однієї й тієї самої помилки, уперто намагаючись шукати його зовні, ігноруючи настанови святих і писання.
Що більше вони шукають зовнішнього щастя, то далі відходять від самих себе, від своєї божественної внутрішньої сутності.
В індуїзмі цю сутність називають Атманом, а стан розуму, коли ми шукаємо щастя зовні, називають невіданням (авідья). Вчення йогів дає змогу знайти щастя всередині, у стані медитації, і звільнитися від пошуків зовнішнього щастя.
Тому рецепт щастя такий: шукайте всередині себе своє божественне «я», медитуйте, розвивайте силу свідомості, шукайте Просвітлення й самадхі, намагайтеся виявити свою внутрішню божественну істоту, дотримуйтеся шляху давніх мудреців-ріші, муні, сіддхів.
Цих великих святих ми вважаємо експертами з досягнення щастя.
Запитання: Як позбутися незадоволеності?
Свамі В.Д.Г.: Незадоволеність має свою причину, і ця причина подвійна: перше — нерозуміння своєї божественної природи «я», забуття Бога всередині (асміта); друга причина незадоволеності — сильні бажання (рага), які терзають наш розум у стані невідання (авідьї).
Щоб позбутися незадоволеності, треба стати на шлях Просвітлення, Звільнення, треба стати садху — духовним практиком, тим, хто шукає абсолютну істину. Тут немає альтернативи — ви або практикуєте, або ні.
Це подібно до того, як жінка або вагітна, або ні. Якщо жінка вагітна, то рано чи пізно народиться дитина. Якщо ви практикуєте, то рано чи пізно ви трансформуєтеся, народитеся заново в Дусі. І в мить цього народження незадоволеність покине вас, тому що ви пізнаєте Бога, пізнаєте Абсолют у самому собі. А Бог, Абсолют — це істина, благо, краса (сатьям, шивам, сундарам), істина, мудрість, блаженство сат-чит-ананда.
Запитання: У чому сенс життя?
Свамі В.Д.Г.: Сенс у тому, щоб його шукати. Немає сенсу життя, спільного для всіх. Сенс життя — це категорія не статична, а динамічна. Ми його шукаємо, але він від нас постійно вислизає, заглиблюючись дедалі більше в божественність, святість, позамежність.
Нам дано лише вічно поглиблювати своє розуміння сенсу життя. І ось це вічне поглиблення розуміння сенсу життя ми називаємо Дхармою, духовним шляхом. І коли ми йдемо духовним шляхом, ми розвиваємо своє усвідомлення, зростаємо, піднімаємося дедалі вище й вище і врешті-решт виростаємо у велику, глобальну, позамежну, безсмертну божественну істоту, всезнаючу, всюдисущу, всемогутню та всепроникну.
Таку істоту у священних писаннях називають Брахмою або Богом-Творцем. І стати такою істотою — це сенс життя шукача нашої духовної традиції. Ми повинні йти вгору еволюційними сходами, вирости з людини світу цього до просвітленого мудреця, святого. Від мудреця піднятися ще вище — до досконалого-сіддха, від сіддха вирости до рівня божества (дева), а від божества — до великого божества (махадева), такого як Брахма, Вішну або Шива.
З: Навіщо Бог створив цей світ?
Свамі В.Д.Г.: Згідно з космогонією індуїзму, вічним законом всесвіту, або Санатана Дхармою, спочатку з непроявленого порожнього простору Абсолюту, первозданного квантового хаосу, де ще не було ані часу, ані простору, був народжений Першобог, або Брахма-Творець. Він народився подібно до бульбашки на воді через сукупну карму душ, які перебували в непроявленому стані. Ця карма була присутня в непроявленому первозданному хаосі у вигляді тонких причин (насінин).
Брахма займався аскетичною медитацією протягом ста небесних років, перебуваючи в порожньому просторі у вигляді чистої всюдисущої свідомості, після чого силою наміру Творця насіння всіх світів та істот у всесвіті було пробуджене. Коли це насіння пробудилося, виникла загальна сутність матеріальних елементів, а потім народилися божества, зорі та планети.
Таким чином, всесвіт був створений Брахмою-Творцем для того, щоб нерозвинені душі могли еволюціонувати, духовно розвиватися — кожна відповідно до своєї карми. Душам був потрібен ігровий майданчик для того, щоб зростати далі, і вони його отримали.
Творця Брахму можна уподібнити геніальному вебдизайнеру або програмісту, який розробляє комп’ютерну гру. Є різні компанії, що займаються такими розробками. Вони прораховують цільову аудиторію, кон’юнктуру ринку, можливі економічні вигоди та ризики. Потім збирають команду і створюють гру за рік, два або три. Коли гру створено, настає етап тестування, і вони запрошують друзів на бета-тести, щоб усунути всі «баги» та «глюки». Коли тестування успішно завершено, гру виводять на ринок, запускають рекламу, до неї запрошують мільйони користувачів.
Ці користувачі подібні до душ людей, які втілюються, а головний розробник і його команда подібні до Брахми-Творця та його божественного почту — кумарів, ріші, Праджапаті, Ману.
Запитання: Якими є справжні цінності в нашому світі?
Свамі В.Д.Г.: Треба відрізняти істинні цінності, непідвладні часу, від цінностей ілюзорних, минущих. Істинні цінності — це божественна мудрість (джняна), що дає змогу пізнавати Абсолют, розрізнення (вівека), що дає змогу не плутати істинні цінності з ілюзорними, а також здатність до дослідження Абсолюту, свого Вищого «Я» (вічара). З цих фундаментальних цінностей випливають віра, безсмертя душі, любов, співчуття, краса, свобода та здатність керувати енергією елементів всесвіту.
Люди в суспільстві часто бувають збиті з пантелику нав’язаними їм фальшивими цінностями, вони прагнуть збагачуватися, ігноруючи духовний розвиток. Але зрештою вони розчаровуються, і все тому, що погналися за фальшивими цінностями, а істинні — викинули.
Це подібно до того, як людині пощастило знайти на березі річки зливок золота. Потім їй зустрілися троє односельців, які переконали її, що цей зливок — просто грудка бруду, і пообіцяли показати, де лежать справжні коштовності — платина й діаманти. Вона повірила їм, викинула свій зливок у річку й пішла за ними, але там, куди її привели, виявилися звичайні камені та мушлі, перемішані зі скляними кульками.
Нам не потрібно ганятися за камінням і скляними кульками матеріального світу, нам потрібно йти духовним шляхом, здійснюючи свою внутрішню алхімію, виконуючи свою духовну практику (садхану), розвиваючи свою свідомість та енергію, щоб вирости з людини в боголюдину.
Це і є істинні цінності. Про них говорять священні тексти та великі святі мудреці, такі як Даттатрея, ріші Васіштха, Шрі Шанкарачар’я.
Запитання: Як відрізнити добро від зла?
Свамі В.Д.Г: Зло завжди егоїстичне, несвідоме, неусвідомлене. Воно завжди відбувається на рівні его та розуму. Зло завжди затьмарює і звужує нас, обмежує, змушує почуватися зіщуленими, вузькими. Добро ж завжди усвідомлене, воно пов’язує нас з Абсолютом, Всевишнім Джерелом, воно розширює нас, розкриває, очищує, робить вільнішими, грайливішими.
Запитання: Як знизити рівень агресії в суспільстві?
Свамі В.Д.Г: Немає жодної людини, яка могла б керувати суспільством, як своїм радіоприймачем. Рівень агресії неможливо підвищити або знизити якимось законодавчим рішенням.
Річ у тім, що будь-яке цивілізоване суспільство не може регулюватися прямими вказівками, директивами. Тому що це складна система. Але можна створити атмосферу, за якої агресія буде зведена до нуля, стане неприпустимою.
Ми не можемо знизити рівень агресії в суспільстві, але можемо створити атмосферу, засновану на інших принципах, з іншим світобаченням, таку атмосферу, де агресія буде просто неможливою.
Проблема сучасного суспільства полягає в тому, що в ньому сильні роз'єднувальні засади. Люди розділені за етнічними, національними, релігійними та економічними ознаками. Суспільство зараз не є єдиним цілим, цілісним організмом.
Нині воно являє собою безліч різнорідних груп, кожна з яких переслідує свої вузькі інтереси. Саме тому рівень агресії в суспільстві доволі високий. Я маю на увазі насамперед психоемоційну, словесну, ментальну агресію.
Знизити такий рівень агресивності в суспільстві можна, лише активно виховуючи його членів, створюючи нову атмосферу. Я вважаю, що починати це потрібно з релігії. Якщо релігійні лідери сядуть за круглий стіл і домовляться про нову міжконфесійну етику для людей III тисячоліття, якщо вони чітко скажуть, що ми не називатимемо одне одного сектами, не думатимемо одне про одного погано, а натомість довірятимемо, любитимемо й поважатимемо одне одного, і всі лідери світових релігій підпишуть таку резолюцію, то їхні послідовники також повинні будуть дослухатися до цього.
І коли релігійні люди покажуть приклад того, як можна жити на основі любові, довіри, взаємоповаги, і покажуть, що їхній світогляд гнучкіший, ширший, прогресивніший, то інші люди почнуть брати з них приклад.
І слідом за цим має виникнути нова культура — толерантна, шаноблива, культура чистого бачення, чистої мови й чистих думок. І дуже важливо проповідувати таку культуру. Японський учений провів експеримент, у якому показав, як сила думки впливає на структуру молекул води. Потрібно пропагувати подібні речі, показувати, як наші нечисті думки, слова б'ють по імунітету, по генетиці людини, погіршують її долю, як вони шкодять їй.
Потрібно створити культуру чистого психоемоційного тла, серйозно зайнятися екологією мислення, розробленням стратегічної програми екології мислення. Психоемоційна, ментальна аура Землі зараз забруднена.
Мислеформи агресії, недоброзичливості, критики, нечистоти, проклять огортають багато міст і країн. Усе це створює загальну атмосферу незадоволеності, а потім вихлюпується в оксамитові й не дуже оксамитові революції, виступи, катаклізми.
Це знак людству: екологію думки порушено. Якщо ми хочемо знизити рівень агресії в суспільстві, нам потрібно серйозно зайнятися екологією мислення. Це не можна зробити законодавчо, жодні заборонні заходи тут не допоможуть. Нам потрібно серйозно зайнятися вихованням культури мислення. Потрібно створити довгострокову стратегію виховання такої культури.
І започаткувати це мають духовні інститути, духовна ієрархія, а потім до цього долучаться суспільство, культурні інститути, політики. І коли буде створено суспільство з високою екологією мислення, коли екологію мислення почнуть викладати з найперших років навчання в школі або навіть із дитячого садка, то до 18–20 років виростатимуть цілком свідомі громадяни, навчені екології думки.
Ось тоді, гадаю, питання агресії в суспільстві просто не стоятиме. У цьому плані ми (Ведичний культурний центр «Дів'я Лока» — прим. ред.) намагаємося дещо робити, але наших зусиль недостатньо.
Наприклад, ми заявили про створення руху за чисте бачення, ми також намагаємося проводити міжконфесійні круглі столи, порушувати питання нової етики для людей III тисячоліття, нової міжконфесійної етики.
Але цього дуже мало, потрібно, щоб усе суспільство підтримало подібні ідеї, потрібно, щоб питання екології мислення стало першочерговим. Я вважаю, що не так уже й важливо порушувати питання про озонові діри, глобальне потепління, парниковий ефект, значно важливіше замислитися про екологію мислення, чистоту думок.
Тому що саме думка створює навколишній світ. Світ є проявом свідомості. Якщо ми очистимо наші думки, то й клімат зміниться, і навіть фізичні закони стануть сприятливішими, хоч як парадоксально це звучить, але це повністю відповідає теорії Адвайта-веданти, світогляду Санатана-дгарми.
Джерело: http://www.advaitatoday.ru/interview
