Інтерв'ю з Майстром Адвайта-веданти Свамі Вішнудеванандою Ґірі Джі Махараджем про духовні знання, щастя та сенс життя. Частина перша. (січень 2014 р.)
Свамі Вішнудевананда Ґірі Махарадж Махамандалешвар Ордена Джуна Акхари. Духовний вчитель, реалізований майстер-джнані в лінії адвайта-веданти, шиваїзму та ануттара-тантри.
✦ Філософ, теолог, письменник, паломник-мандрівник.
✦ Понад 25 років проповідує Санатана Дхарму, шлях практичної веданти та вчення ануттара-тантри.
✦ Має понад 5000 послідовників, учнів-ченців та мирян по всьому світу.
✦ Входить до трійки найвпливовіших санньясі-індуїстів з-поміж європейців за версією видання ВВС.
✦ Засновник Всесвітньої громади Санатана Дхарми (ВГСД).
✦ Навчає джнана-, раджа-, бхакті-, карма-, кундаліні- та лайя-йоги, вченням ануттара-тантри сіддхів.
✦ Творець унікальної 12-річної програми навчання для учнів, які прагнуть здобути системну духовну освіту та глибоку практику Визволення.
✦ Засновник 10 ашрамів йоги в кількох країнах: Італії, Росії, Україні, Казахстані, Індії, Непалі та Дхарма-центрів по всьому світу.
✦ Автор понад 50 книг. Найбільш значущі та відомі з яких: «Сяйво дорогоцінних таємниць лайя-йоги», «Пісні пробудженого», «Всесвіт джнані», «Духовна алхімія».
✦ Ініціатор та натхненник руху «Йоги за мир».
Запитання: У сучасному світі людське життя має не дуже тривалий термін. І у кожного він свій. Люди живуть недовго, рідко доживаючи до 80-100 років, згідно зі своєю кармою (вселенським причинно-наслідковим законом). Народжуючись у світі людей знову, ми нічого не пам'ятаємо про свої минулі втілення, про свої минулі чесноти та недоліки, вчинки благі та не найкращі.
У зв'язку з цим, я хочу запитати: яка роль духовних знань у сучасному світі для людини? Для чого нам слід вивчати духовні знання?
Відповідь: Духовні знання – це основа життя. Духовні знання – це вираження Бога в людині. Зараз ми живемо не в Сатья-юґу, не в Двапара-юґу, не в Трета-юґу, а в Калі-юґу. А в Калі-юґу вважається, що бик Дхарми стоїть на одній нозі, тобто духовні знання часто бувають спотворені, розуміються натужно, поширюються погано, домінує мирська споживча культура.
Спочатку Санатана Дхарма – вічний Божественний закон, є джерелом усіх духовних знань. Санатана Дхарма не була кимось створена, у неї немає конкретної дати заснування, немає конкретного засновника.
Санатана Дхарма – вічний божественний закон, який містить усі духовні знання. Це закон, даний Брахмою-творцем. Цей закон був викладений у Ведах, Упанішадах (Упанішади – частина Вед), і всьому людству слід вивчати його. Для чого? Для того, щоб зрозуміти, що це його призначення – осягати Божественну мудрість, розуміти Божественну волю і самому рости, йти шляхом духовної еволюції.
Зараз, на жаль, у суспільстві питання духовної еволюції не порушуються. Порушуються питання споживання, задоволення людських бажань, індивідуальної свободи. Але все це – невисокий рівень сенсів, цінностей та цілей. Були давніші часи, давніші суспільства з вищими сенсами, цінностями та цілями. Зараз технології розвиваються, але люди, на жаль, часто не завжди розвиваються разом із технологіями. Можна спостерігати і зворотний еволюційний регрес, регрес у цілепокладанні, регрес у ціннісній шкалі, регрес у смислотворчих векторах розвитку суспільства. Саме для того, щоб протидіяти цьому регресу, щоб людство не сходило зі шляху еволюційного прогресу, потрібні духовні знання. Ці духовні знання не вигадані зараз якимись майстрами, нью-ейдж тренерами. Ці духовні знання – це знання ведичної традиції, вони передані по низхідній гілці знання, по ланцюгу учнівської наступності. Тому вони дуже важливі, вони є еталоном духовної культури. І кожен, хто з ними стикається, змінює своє життя. Я вважаю, що настав час, щоб ці духовні знання були по-новому прочитані для сучасного суспільства. Воно їх дуже потребує.
Запитання: Тобто всі знання, всю мудрість, яку ми накопичуємо протягом життя, весь цей духовний, культурний потенціал залишається з нами при кожному наступному народженні, ми його не втрачаємо?
Відповідь: У Бгаґавад-Ґіті Арджуна запитує Крішну: – Що буває з тими йогінами, які не досягнуть визволення, не досягнуть успіху? Чи не стануть вони подібними до хмари, розірваної навпіл? І в мирському житті не реалізувалися, і в духовному не досягли? Крішна його заспокоює: – Не турбуйся, все, що ти досяг у йозі в цьому житті, буде з тобою в наступному житті. Вважається, що якщо людина в цьому житті дійшла до рівня аджна-чакри і усвідомила, наприклад, причинне тіло, але не усвідомила Атман, то в наступному житті вона почне свою духовну практику з аджна-чакри і причинного тіла. Її духовна мудрість збережеться, навіть якщо вона зовсім не буде все це пам'ятати. Інтуїтивно вона усвідомлюватиме досягнутий раніше минулий рівень.
Запитання: Куди можна сучасній людині звернутися за духовними знаннями? З чого треба починати їх накопичувати? Які книги, тексти слід прочитати?
Відповідь: За духовними знаннями треба звертатися до духовних вчителів. Споконвіку існує традиція духовних вчителів-носіїв знань. Крім традиції духовних вчителів є традиція священних писань. Священні писання ведичної традиції це: Веди, Упанішади, Пурани, Ітіхаси.
У нашій традиції – це традиція текстів Даттатреї: Авадхута Ґіта, Тріпура Рахасья, Йога Васіштха. Це тексти Шрі Шанкарачар’ї – основоположника сучасної Адвайта-веданти, такі як Вівека Чудамані, Атма Бодха, Татва Бодха.
Тексти інших великих святих вчителів ведичної традиції: тексти Шрі Ґаудапади – Мандук’я Каріка, тексти Від’яраньї – Панча-даші. Це все – Адвайта-веданта. Сутність ведичної традиції.
Якщо ми хочемо дізнатися, у чому квінтесенція ведичного знання, нам треба вивчати Адвайта-веданту за канонічними текстами. Із сучасних текстів можу сказати, що книги Шрі Рамани Махарші, записи його бесід, вище будь-яких похвал.
Запитання: Що відбувається на тонкому рівні з людиною, яка почала займатися духовною практикою, читати священні тексти? Чи змінюється її доля?
Відповідь: Якби вона не змінювалася, то не було б сенсу практикувати. Вона, зрозуміло, змінюється. Будь-яка, навіть мирська книга, художній твір здатний змінити долю людини. Що вже говорити про духовні тексти? Священні тексти, такі як: Йога Васіштха, Тріпура Рахасья, Авадхута Ґіта можуть повністю змінити долю людини і звільнити її від карми, дарувати їй просвітлення.
Про це сам Васіштха і сам Даттатрея говорять у Тріпура Рахасьї. Тому що ці тексти – це не тексти, написані людьми від розуму. Текст – це відья. Відья – вираження божественної милості, що благословляє, низхідної енергії Божественного. А Божественна милість може звільнити від карми, змінити долю, будь-що.
Тому ми в нашій традиції ставимося до священних текстів із шаною та повагою. Тобто вважається, що їх треба зберігати в охайних місцях, не наступати на них, не кидати на підлогу. Кожен текст – це ніби проявлена втілена форма Божества. Це маніфестація енергії Божества – відья.
Храми, священні тексти, вчителі, скульптури, статуї, зображення Божеств – це відья – матеріалізовані тіла Божеств у матеріальному світі. І ми даємо можливість людям встановити кармічний зв'язок із цими речами. Зі священними предметами, священними зображеннями, священними текстами.
Якщо людина встановить кармічний зв'язок із відья, вона ніби торкається Божественної милості, стає співпричетною і отримує благословення. Але це не означає, що їй достатньо торкнутися книги чи священного предмета і їй більше нічого не треба робити, вона стане просвітленою. Їй треба робити, звичайно, і свою роботу. І ось коли вона виконає свою роботу і спустошить посудину від его, очистить себе, тоді її по-справжньому торкнеться те, що ми називаємо Ануґраха – енергія божественного благословення.
Запитання: Що робиться майстрами йоги, мудрецями, святими, щоб зацікавити людину і відірвати її від буденності, мирської зумовленості, щоб звернути її увагу на духовність, святість, позамежність?
Відповідь: Містерія відбувається постійно. Річ у тім, що поділ на містерію та не містерію, на чудеса та не чудеса існує для звичайних людей. Святі мудреці живуть завжди в містерії, вони не живуть у звичайному вимірі.
Вони живуть у сакральному вимірі, вони живуть у профанному вимірі. І для них кожен звук – це мантра, кожна дія – це гра, кожна подія – даршан Божественного.
Для них весь світ – це мандала, вимір чистого бачення. І деякі святі справді проявляють чудеса. Наприклад, ось перстень на моїй руці. Він матеріалізований Свамі Вішванандою. Він проявив чудо. Деякі можуть матеріалізувати запахи, дають їх відчути. Різні святі можуть демонструвати різні чудеса.
Пайлот Баба демонструє чудеса тривалого перебування в самадхі, із зупинкою дихання по всій Індії. Понад 100 разів. Але це всього лише ніби виверти знання, хитрощі святих, щоб привернути увагу до духовності. Але справжня духовність не пов'язана з чудесами.
Чудеса – це, так би мовити, побічні ефекти духовності. Більше того, Патанджалі, а також багато інших святих вчителів попереджають про те, щоб йоги не захоплювалися чудесами на духовному шляху. Тому що найвище чудо – це Бог, самовіддача душі Богу.
А різні невеликі матеріальні чудеса – лише певні енергії, які взаємодіють. І силою мантри, візуалізації, силою прани можна проявляти різноманітні чудеса. Святі, як завжди, працюють на благо всього світу, на благо всіх живих істот. І в давнину сіддхами одного разу на одному зібранні було висловлено одне побажання. Це побажання було висловлено в одному слові – Аруппадай.
Аруппадай означає загальне просвітлення. Інше побажання було висловлено в словах – Лока Санґраха. Лока Санґраха – це загальне благо, загальне благоденство. Що означає загальне благо? Загальне благо означає пізнання всіма людьми своєї Божественної природи. Святі тільки так мислять, тільки в таких межах. І досі ці поняття – Лока Санґраха (загальне благо для всіх живих істот) та Аруппадай (загальне Божественне просвітлення) – актуальні. І всі святі є провідниками Божественної волі. Немає жодного святого, який не був би руками та ногами Бога. Святі не живуть для себе, вони є провідниками Божественної волі, руками та ногами Бога.
Звичайна людина прокидається і запитує: «Що я хочу?». А святий прокидається і запитує: «Чого хоче Бог?».
Святі – це бездоганні солдати Бога. Вони не роблять те, що їм хочеться. Вони роблять те, що потрібно божественному плану для Божественної реалізації. Люди егоїстичні, вони не служать Богу. Вони служать собі, своїм близьким. І тому в них багато страждань, багато проблем, багато прив'язаностей. Але мудреці служать Богу. Вони знають, що це єдиний спосіб будувати свої стосунки.
І в тому числі служіння святих – це служіння людям на землі на шляху їхньої еволюції. Тому що Божественна воля полягає в тому, щоб усі живі істоти еволюціонували, рухалися шляхом до просвітлення, визволення, Богореалізації. Призначення всіх живих істот – бути провідниками Божественної волі, у цьому полягає вселенський космічний закон.
Якщо ми не проводимо Божественну волю, ми подібні до якоїсь хворої клітини, ми подібні до якогось корка у водопровідній трубі або розриву в електромережі. Тобто ми щось робимо не так.
І чому люди страждають, чому відбуваються різні конфлікти, війни? Тому що люди не виконують своє космічне призначення. Вони не виконують закони світобудови. Не проводять волю Божу.
Вони проводять якусь іншу волю: волю свого его, свого розуму, можливо якусь демонічну волю, можливо якусь просто людську волю. Але якби всі люди проводили Божу волю, ми б жили в епоху золотого віку, у чистій країні, у сатья-юґу, були б божественними істотами і земля була б райським місцем.
І святі допомагають людям зрозуміти це. Але оскільки святих мало, а людей багато, земля досі не стала райським місцем. Усім неможливо пояснити. І кожен перебуває на своєму рівні еволюційного розвитку.
Запитання: Санатана Дхарма – найдавніша релігія на землі. І як Ви вже раніше сказали, у неї немає конкретного засновника, вважається, що вона була завжди. Вона включає в себе багато різних вчень і течій індуїзму. Серцевиною Санатана Дхарми є Адвайта-веданта – вчення про недвоїстість світу. Це дуже глибоке вчення, позамежне, що виводить обмежену людину за межі її розуму. У зв'язку з цим питання: чи під силу кожному вивчення Адвайти та духовна практика вчення? Адже вважається, що Санатана Дхарма – це рідне знання для руської людини, адже найдавніша арійська цивілізація розташовувалася на території півночі Росії.
Відповідь: Адвайта під силу не кожному. Адвайта – це елітне вчення, елітна філософія. Інтелектуально можна, звісно, вивчити Адвайту кожному. Для цього не потрібно багато. Але інтелектуальне осягнення Адвайти – не є сама Адвайта. Адвайта не осягається інтелектуально. Адвайта осягається через досвід медитації, через усвідомлення та споглядання.
І перш ніж душа могла б осягнути Адвайту, вона має бути готовою. Тому святі рекомендують робити це поступово. Починати з Двайи, з Вішішта-Двайти, з поклоніння Богу, що має образ, ім'я, форму. Тут потрібен поступовий процес духовного навчання. Але сучасне суспільство, звичайно, потребує вчення Санатана Дхарми. Але що треба зрозуміти? Дхарму неможливо поширювати такими прозелітистськими методами. У Дхарму неможливо якось затягувати людину. Душа має дозріти для цього. Але можна створювати умови для того, щоб душа знайомилася з Дхармою.
Святі вчителі трудяться для того, щоб людство могло зрозуміти Санатана Дхарму. Вони постійно читають лекції, навчають своїх учнів – це їхній обов'язок. Але з безлічі учнів лише одиниці здатні по-справжньому осягати Адвайту. Це процес не одного життя.
Ми будемо осягати Адвайту і в наступному житті, і через 20 тисяч років. І через 500 тисяч років ми не скажемо, що ми повністю осягнули Адвайту. Хто повністю осягнув Адвайту? Бог Шива, Даттатрея, Бог Брахма, Бог Вішну. Вони, можна сказати, повністю осягнули Адвайту. А що стосується людини – ні, це не так.
Запитання: Можна сказати, що вчення Адвайти починається з віри в Бога, в Божественне, в Абсолют?
Відповідь: Зрозуміло. Без цього неможливо зрозуміти Адвайту. Тому що Адвайта – завершення, кінець духовних шукань. Але перш ніж ви прийдете до кінця, ви повинні з чогось почати. І з чого почати? У вас має бути якийсь поклик, мотивація, інтерес. І все це має привести до віри. Якщо немає віри – можна вивчати Адвайту як філософію – інтелектуально, але це не стане чимось трансформуючим. Це стане просто черговою книжкою на полиці, або черговою монографією, черговою кандидатською дисертацією. Але ми не говоримо про наукові дисертації, ми говоримо про духовний пошук. А духовний пошук немислимий без віри. Віра – це наріжний камінчик світобудови. У будь-якій релігії вона важлива. Наприклад, ви приходите до майстра і вам треба виховувати віру в майстра. Ви вивчаєте священні тексти і роздумуєте – чи прийняти священні тексти на віру як авторитет? На жаль, зараз суспільство позбавлене будь-якої віри. Особливо наше, пострадянське. Комуністичний експеримент зруйнував можливість для людей мати віру, цінності, сенси, цілі. У людей великий скепсис, коли з ними говориш про ідеологію, цінності, сенси. Тому що наше суспільство жорстоко помилилося на комуністичному експерименті. І тоді була зроблена інша крайність. Ми вирішили, що нам взагалі не потрібні ніякі цінності, ніяка ідеологія. І довгий час культивувався нігілізм і чисто матеріалістична споживча культура. Ця споживча культура за 20 років дуже сильно заповнила розуми людей. І коли говорять про корупцію, про хабарі... Чому тут дивуватися? 20 років ви навчали людей того, що матеріальне процвітання – найголовніше в житті людини. 20 років ви їм показували рекламні ролики. Чого ж ви хочете? Що ви людям показували по телевізору, про що говорили, до того люди і прагнуть. Якщо робиш золотого тільця своїм Богом, то ти будеш служити йому. І ніякі заклинання про аморальність корупції не допоможуть.
Тому що на підкірковому рівні вже в людини сформувалося стійке переконання, що мета її життя – матеріальний добробут і процвітання. А ідеологія, етика, культура – не важливі. Але якщо ми будемо виховувати людей, говорячи про духовні цінності, про духовні практики, про духовний розвиток, шлях визволення і просвітлення, про те, що людина не є тілом, вона є Атманом, то зачарування матеріальністю світу, зачарування культу матеріального споживання поступово зникатиме. Матеріальні речі, технології, багатство важливі для зручності цього світу і тіла, але вони не можуть ніколи бути сенсом життя. Вони не можуть ніколи бути справжньою метою в житті. Якщо вони стають метою і сенсом життя – це означає, що душа перебуває в невігластві, вона підвладна ілюзії, вона втратила себе, сенс свого існування. Це як корабель, що заблукав у морі. На жаль, велика частина сучасного суспільства являє собою такий корабель, що заблукав у морі. І завдання духовних знань – цьому кораблю давати орієнтири.
Запитання: Перший постулат Адвайти говорить: – Весь світ є прояв розуму. Творча свідомість і сотворений світ – нероздільні, як сон і сновидець. Я розумію цей постулат так: від прояву нашої загальної свідомості, яка залежить від нашого бачення (чистого чи нечистого), залежить і світ, у якому ми живемо. Тобто всі ми, усі 7 млрд людей, що проживають на Землі, творимо наш світ. Тут дуже важлива практика чистого бачення і практика екології нашого мислення: чистота думок, чистота слів і вчинків. Адже думка – матеріальна, творча. Прокоментуйте, будь ласка.
Відповідь: Так! Світ стає таким, яким ми його задумуємо в думках. Те, про що ми найбільше думаємо, тим ми і стаємо. Що розум любить найбільше – ту форму він і набуває. Значить, і тіло, і оточення в наступному житті ми здобуваємо саме те, яке любимо найбільше. Якщо людина любить найбільше жінок, то велика ймовірність, що в наступному житті вона отримає тіло жінки. Якщо людина любить воювати, то в наступному житті вона може народитися войовничим асуром. Світ створюється таким, як ми його уявляємо в думках. Ми не помічаємо, що саме наше мислення стає нашими словами, наші слова стають нашими вчинками.
Вчинки формують нашу особистість, характер. Особистість, характер формує оточення, тіло в наступному житті. Але все починається з мислення! Наш розум можна уподібнити до такого чарівного, містичного 3D-принтера. І цей 3D-принтер може роздрукувати для нас будь-яку ситуацію, будь-яку людину, будь-який хід подій, будь-яку уявну думку. Зараз за допомогою 3D-принтера можуть уже друкувати органи людини. І багато хто думає, що за допомогою 3D-принтера зможуть вирішити різні проблеми.
Наприклад, не обов'язково на безлюдний острів чи місяць доставляти предмети, матеріали. Можна доставити 3D-принтер, і він усе надрукує. Але всередині нас є такий 3D-принтер. Це наша свідомість. Тобто наша свідомість – це містичний, чарівний камінь, що виконує бажання – Чінтамані. Його можна уподібнити до Калпа-врікші, дерева, що виконує бажання. Якщо ми навчимося задавати санкальпу (намір) і посилати команди своїй свідомості, і свідомість правильно сприйматиме їх, то ми зможемо матеріалізувати будь-яку подію, будь-який тунель реальності, будь-яке кармічне бачення, матеріалізувати будь-яке бажання.
Є розповідь про йога, який досяг великої сили концентрації і одного разу, вийшовши з медитації, подумав: «Добре б поїсти!». І одразу ж перед ним упав якийсь фрукт. Він потім захотів попити. І перед ним матеріалізувався глечик із водою. Він подумав: «Треба ж, усі мої бажання виконуються!». Потім у нього виник страх: «Що як я подумаю про тигра, з'явиться тигр?». Він подумав про тигра, той з'явився і з'їв його.
Силою свого наміру ми можемо матеріалізувати будь-який тунель реальності. Наприклад, тунель реальності, де все людство – безсмертні. Де всі люди подібні до Богів. Самі Боги давно так живуть. Вони керують часом, простором, мають безліч тіл. Для них немає історії в людському розумінні. Людина живе з минулого в майбутнє, вона як пасивний суб'єкт історії. Вона не творить історію, вона як тріска несеться хвилями історії. Боги ж самі силою думки творять історію. Вони творять причинно-наслідкові зв'язки, подійні ряди. Вони не пасивні об'єкти історичного процесу. Вони самі є психооператорами. Для них історія суб'єктивна. Для них історією є те, що вони задумують у думках. Тільки подумайте, нас вчили в школі, що історичні процеси лінійні, течуть із минулого в майбутнє, і роль особистості в історії, звісно, визнається, але вона невелика. І ніякої кореляції між свідомістю, психічним станом людини та історією немає. Це фізичний, об'єктивний, історичний процес.
Вчення Адвайты говорить, що насправді це не так. Свідомість творить історію. Свідомість матеріалізує різні події. І, виходячи з цього, якщо ми вирішимо змінити минуле силою свідомості – воно зміниться. Боги знають ці секрети. Що час не має якихось самоіснуючих інтервалів, що він виходить зі свідомості. Простір, відстань теж не мають якоїсь самоістності, це фактори свідомості. І вони керують часом, простором, створюють свої Всесвіти, свої тунелі реальності. Вони є владно-вольовими психооператорами Всесвіту. Вони притягують одні ймовірності та прибирають інші. Вони не раби карми, не раби причинно-наслідкових зв'язків. А люди – раби карми. І в чому ж різниця між людьми і Богами? Чому Боги можуть жити в будь-якій точці простору, бути безсмертними? Тому що вони реалізували Адвайту. Адвайта – це життя без суб'єкта та об'єкта.
Запитання: Чи були Боги колись звичайними людьми?
Відповідь: Деякі з них були. Наприклад, Дхрува. Він був простим хлопчиком, якого образила мачуха. Але завдяки його аскезі, тапасу і милості Бога Вішну він отримав тіло у вигляді Полярної зірки. Він здобув просвітлення і став великим Божеством, махасіддхом.
Запитання: Тобто шанс є у всіх?
Відповідь: Шанс є у всіх живих істот, тому що кожна жива істота є Атманом. У першу чергу вона Божественна. Інше питання, що її рівень ідентифікації осягнення своєї божественності ще низький.
Запитання: А чому рівні осягнення божественності різні? Чи були вони різними та індивідуальними спочатку, чи всі колись давно були однаково наділені божественним потенціалом, але через різні причини ці рівні змінилися?
Відповідь: Є вічно вільні душі. Їх називають – нітья-сіддхи. Є вічно обумовлені душі – нітья-бандхи. Вічно вільні душі – це святі, Боги, сіддхи. Вони з початку творіння Всесвіту вже вільні. Вони світлоносні, їхні розуми порожні й подібні до простору. Вічно обумовлені душі – це дуже невіглаські, похмурі душі, грішники, змії, наги, черви, різні нижчі душі. Між ними – людство, люди. Вони не вічно вільні й не вічно пов'язані. Вони мають можливість визволитися протягом цієї епохи, цього творіння. Можна сказати, що до того, як твориться Всесвіт, душі вже мають відмінності. Вони сплять у непроявленому стані, але відмінності вже існують.
Творець Брахма творить Всесвіт відповідно до рівнів душі, щоб кожна душа могла отримати той необхідний кармічний досвід проживання в різних локах (областях), тілах, який їй необхідний. Брахма творить Всесвіт у зв'язку з цим. Тому не можна сказати, що душі колись були однорідними. Відмінності були. І ці відмінності йдуть у глибину мільярдів тисячоліть. Тому що в Абсолюті немає відмінностей. У ньому немає якостей, ґун, визначень. Але ми беремо нижчий план – відносний. І у відносному плані завжди є відмінності, завжди поєднання ґун, таттв завжди різні.
Є Божественні істоти – у них більше саттви (світлоносності), а є істоти з домішкою раджасу. Це люди, деякі Божества, сіддхи, є істоти з домішкою тамасу – наги, тварини. Співвідношення цих трьох ґун дає ці відмінності. І це співвідношення трьох ґун було створено не зараз. Воно було створено у величезному нескінченному минулому. Ще до творіння цього Всесвіту. До творіння минулого Брахми. Воно, можна сказати, має нескінченну історію. Але коли ми ведемо духовну практику, ми змінюємо це співвідношення ґун так, щоб досягти просвітлення. Визволитися від невігластва.
Запитання: Другий постулат Адвайты говорить: Думка «Я є тіло» – хибна. Розуміння «Я є Абсолют» – істинне. Прокоментуйте, будь ласка.
Відповідь: У вченні Адвайта-веданти існує поняття «панча-коша-вівека». Панча – це п'ять, коша – оболонка, вівека означає розпізнавання, розрізнення. Адвайта-веданта говорить, що людина не є тілом. Не є енергетичним тілом, не є астральним тілом, не є причинним тілом. Вона є Атманом. Ось коли ми навчимося розпізнавати і розтотожнюватися з п'ятьма оболонками і ототожнювати себе з Атманом, ми осягнемо Адвайта-веданту. Але чому не відбувається осягнення? Тому що людина ототожнюється з нижчими оболонками. І ці оболонки, як п'ять покривів, накинуті на її душу. Вона ототожнюється з тілом, а тіло – це похідна елементів. Це не є справжня сутність людини. Тіло – інертне, воно не живе своїм власним світлом. Воно освячується світлом Божественного Атмана. Це просто біомеханізм. Також і енергії. Енергії не живуть своїм життям, у них немає свого розуму, вони освячуються світлом Атмана. Також і астральне тіло. В астральному тілі немає свого світла, немає свого інтелекту, немає свого духовного розуму. А тіло живиться відблисками Атмана. Також і ментальне тіло. Ментальне тіло – це всі ясності, теорії, концепції, доктрини. Це наслідок світла Атмана, який кидає свої промені й живить це тіло. Але саме це тіло, ментальне – це просто інтелектуальна оболонка. Це як програма на комп'ютері. Нарешті, причинне тіло. Це почуття «я – індивідуальність», почуття особистості, воно теж є лише відображенням Атмана. Тобто всі ці оболонки не існують самі по собі. Вони не наділені Божественністю. Вчення панча-коша-вівека означає, що нам треба спочатку аналізом, інтелектом, потім медитацією, спогляданням зрозуміти кожну оболонку, пізнати її та відсторонитися від неї: це не я, це не я, це не я. Це якби ви були одягнені у п'ять одеж і ви не знали, хто ви?
Чи то ви шуба, чи то ви костюм, чи то ви в нижній білизні? А ви все не це, і щоб дізнатися, що ви все не це, ви повинні все це зняти з себе. Потім ви бачите – ось я. Потім уже можете носити все це, ви вже не забудете, хто ви. Авідья (невігластво) – це вплив енергії Абсолюту, майї на живу істоту. І вплив авідьї на живу істоту полягає в тому, що душа не розуміє свою справжню природу Атмана і ототожнюється з оболонками. І інших також вона не розуміє і ототожнює їх з оболонками. І, наприклад, прийшла людина. А ви побачили її капелюх і подумали: «ось прийшов до мене капелюх». Розмовляєте з капелюхом, а людину ніби не розумієте, не бачите. Це – невігластво. Таким чином, коли ми судимо про людину за її тілом, зовнішністю, інтелектом, але не бачимо її Божественності, це те саме.
Запитання: Останній постулат Адвайты говорить нам про те, що: Усе невігластво щодо природи розуму усувається через самодослідження та медитацію.
Відповідь: Вічара, вівека, вайраґ’я. Це три ключові принципи у вченні Адвайта-веданти. Вічара означає самодослідження. Вівека – розрізнення, яке виникає в результаті самодослідження. Вайраґ’я – мудрість, знання, яке веде до зречення. Якщо ми не зрозуміли принципи самодослідження, ми ніколи не зможемо зрозуміти Адвайта-веданту.
У чому полягає принцип самодослідження? Він полягає в тому, що ми повинні поставити собі запитання: Хто я? І потім це почуття «я» приміряти на п'ять оболонок. Можливо, я є фізичним тілом? Якщо тілом, то де я? У великому пальці, у кістках, можливо в шкірі? Якщо немає мене в тілі, то де я? Можливо, я в пранах, у наступній оболонці? Можливо, я в апані, самані, у в'яні, удані? Якщо мене немає в пранах, можливо я в астральному тілі? Астральне тіло складається із сімнадцяти складових: п'ять карма-індрій, п'ять джнана-індрій, манас і буддхі. Коли ми досліджуємо так по черзі всі тіла, ми виявляємо, що «мене» немає в жодному з тіл. «Я» за межами п'яти тіл. «Мене» як цілісної особистості немає ні в стані неспання, ні вві сні зі сновидіннями, ні вві сні без сновидінь. І спочатку це інтелектуально відбувається. А потім ви повинні це зробити в медитації. Коли ми за допомогою медитації виходимо за межі неспання, сну зі сновидіннями, сну без сновидінь, ми можемо зрозуміти – я не є це тіло. Я не є п'ять оболонок. Я є чисте Буття, Свідомість, Блаженство. Я є сама Божественність. Я за межами п'яти оболонок, я за межами трьох станів. Я є тур’я – четвертий, трансцендентний стан. Але все це філософія.
Реально самодослідження – це просто ваша свідомість, яка йде вглиб, вглиб, вглиб. Доти, доки не дібереться до найчистішого божественного джерела. І атма-вічара, зрештою, переростає з дослідження свого «я» в дослідження Бога – Брахма-вічару. Ми починаємо з того, що запитуємо: «хто я?». Тому що ми дуже егоїстичні. Ми хочемо дізнатися, хто є «я», і нам байдуже до Бога. Нам є діло до себе особисто, до своєї долі. Але в процесі цього самодослідження все перевертається. Ми бачимо, що «я» – ілюзія. І насправді Бог лежить в основі всього, зокрема і нашого «я».
Тоді ми запитуємо: «а хто є Бог?». І настає черга Брахма-вічари. Брахма-вічара – дослідження Абсолюту, дослідження Бога. Воно полягає в тому, щоб ми спрямували свій розум на Бога. Увесь час пам'ятали про нього. Ніколи не забували про нього. І так само, як учений спрямовує свій телескоп на місяць і досліджує його щодня, думає про нього, дивиться, які там є моря, океани?
Так і ми повинні телескоп своєї свідомості спрямувати на Бога. Це і є дослідження. У процесі такого дослідження наше невігластво почне минати, наше хибне ототожнення почне минати і від Бога піде зворотний імпульс – Ануґраха-шакті.
Ануґраха-шакті – сила благословення, сила Божественної милості. Є така приказка: «Якщо довго вдивляєшся в безодню, безодня починає вдивлятися в тебе». Якщо ми довго починаємо спостерігати за Богом, Бог починає відгукуватися. Брахма починає посилати сили свого просвітлення на нас. І саме за допомогою цієї сили ми усуваємо фундаментальне невігластво і свій егоїзм.
(далі буде)
