Інтерв'ю з Майстром Адвайта Веданти Свамі Вішнудевананда Гірі Джі Махараджем про щастя та сенс життя. Частина друга (лютий 2014 р.)
Свамі Вішнудевананда Гірі Махарадж - Махамандалешвар Ордена Джуна Акхари.
Духовний вчитель, реалізований майстер-джняні в лінії адвайта-веданти, шиваїзму та ануттара-тантри.
✦ Філософ, теолог, письменник, паломник-мандрівник.
✦ Понад 25 років проповідує Санатана Дхарму, шлях практичної веданти та вчення анутара-тантри.
✦ Має понад 5000 послідовників, учнів ченців та мирян по всьому світу.
✦ Входить до трійки найвпливовіших санньясі-індуїстів з-поміж європейців за версією видання ВВС.
✦ Засновник Всесвітньої громади Санатана Дхарми (ВГСД).
✦ Навчає джняна-, раджа-, бхакті-, карма-, кундаліні- та лайя-йоги, вчень ануттара-тантри сіддхів.
✦ Творець унікальної 12-річної програми навчання для учнів, які прагнуть здобути системну духовну освіту та отримати
глибоку практику Визволення.
✦ Засновник 10 ашрамів йоги в кількох країнах: Італії, Росії, Україні, Казахстані, Індії, Непалі та Дхарма-центрів по всьому світу.
✦ Автор понад 50 книг. Найбільш значущі та відомі з яких:
«Сяйво дорогоцінних таємниць лайя-йоги», «Пісні пробудженого»,
«Всесвіт джняні», «Духовна алхімія».
✦ Ініціатор та натхненник руху «Йоги за мир».
Питання: Що відбувається на тонкому рівні, коли ми молимося?
Відповідь: Призиваються різні Божественні сили, і ці сили входять у наше тонке тіло. І тонке тіло за їх допомогою благословляється, очищується, захищається залежно від того, хто призивається. Тонкий світ подібний до інтернету. Це теж інформаційна область, тільки більш тонка. І читання мантри подібне до написання адресного рядка, адреси в рядку браузера. Коли ми пишемо адресу – знайти. Що відбувається?
Приходить інформація, маса інформації. Таким же чином, коли ми читаємо мантру, ми робимо посил у тонкий світ, у духовний простір. І у відповідь на цей посил приходить багато різної інформації. Якщо ми призиваємо Божественних істот – приходить посил від Божественних істот. Але це ми повинні робити з чистим серцем, односпрямованим розумом, у стані недвоїстості та чистого бачення.
Ви не можете просто так призвати Божество, тричі прочитавши мантру. Ви повинні бути в контакті з цим Божеством, ви повинні бути посвячені від свого духовного вчителя. Ви повинні по-справжньому знати його, любити його, бути відданими йому, вірити, тоді буде відгук. Без віри можна читати мантру скільки завгодно, але відгуку не буде.
Є така розповідь. Один Брахман постійно проводив обряди одній Богині, якій він поклонявся. Але він ніколи не бачив жодних відгуків, нічого чудесного. Одного разу до нього прийшов ніщий йогін. Він просто поклав квітку на вівтар, і перед ним з'явилася Богиня, і Брахман сказав: «Якийсь ніщий поклав тобі квітку, а я стільки обрядів проводжу, пудж, підношень багатих. А ти не відгукувалася!»
Богиня відповіла: «Цей йог зробив підношення з любов'ю та чистим серцем. А ти весь час намагався отримати вигоду від мене, але насправді у тебе не було жодної відданості». Кожен отримує стільки, наскільки він відданий. По вірі його.
Питання: Чи є у вченні Адвайти практика покаяння, каяття?
Відповідь: Так, звичайно. Праясчітта називається. Праясчітта означає, що якщо ви вчинили щось неправильне, ви можете розкаятися, спокутувати свій гріх.
Що таке гріх? Гріх — це якийсь нечистий стан розуму, затьмарений стан розуму. Це вчинок, який створив певну дисгармонію, порушив закони Всесвіту, створив якісь неправильні причинно-наслідкові зв'язки. Це як якась енергія опустилася до рівня темної. І вона увійшла у вашу долю і долі інших. І вона почала впливати на ваше життя. І для того, щоб очистити цю енергію і врівноважити її – потрібно здійснювати доброчесні вчинки.
Тобто гріх — це папа. А пунья — це заслуга, і праясчітта — спокута, покаяння — очищує гріх. І замало очистити гріх покаянням, потрібно ще накопичити пунью – заслугу. Пунья — це чиста, хороша, свята енергія. У потоці вашої свідомості, у потоці вашої карми. Людина, у якої багато пуньї, має хорошу долю, міцне здоров'я, високий інтелект, радісний стан. Якщо у людини мало пуньї – у неї все йде не так, завжди невдачі, труднощі. І люди потребують пуньї, великих заслуг. У масштабах людства не можна сказати, що людство – це дуже удачлива раса.
Люди живуть не дуже довго, страждають, хворіють, у них багато невирішених проблем. Досі не вирішена проблема голодуючих, проблема воєн і конфліктів міжнаціональних, міждержавних, міжрелігійних; стихії природи часто їм дошкуляють. Вони змушені важко працювати, щоб забезпечити своє існування. Все це вказує на те, що у людства не так вже й багато заслуг. Припустимо, з точки зору якої-небудь фантастичної Божественної раси, яка подивилася б на людей, людство – низько розвинена цивілізація.
Людство не опанувало навіть жодних альтернативних джерел енергії, не вирішило проблему переміщення в часі, просторі, не вирішило проблему конфліктів. Всьому людству потрібно накопичувати багато заслуг для того, щоб подолати свою карму. Праясчітта потрібна, коли ми вчиняємо щось неправильне. Тоді ми можемо піти в храм, зробити підношення Божествам, попросити у них вибачення. Проспівати мантру прихистку, зробити уклін або піти до духовного вчителя, наставника, відверто з ним поговорити. Це називається відкрити помисли. Є різні види праясчітт, описані у ведичних священних текстах.
Питання: У чому сенс життя людини?
Відповідь: У тому, щоб із людини стати садху. Духовним практиком. Щоб із садху стати просвітленим мудрецем — джняні. Щоб із джняні стати досконалим — сіддхом. А з досконалого сіддха стати Божеством. Тобто сенс життя людини — у духовній еволюції. У пізнанні духовної мудрості, у проведенні Божественної волі.
Питання: Чи можна сказати, що у ченців сенс життя в чернецтві, у мирян у мирянстві, у Гуру, майстра в тому, щоб навчати мудрості?
Відповідь: Ні. Це зі світської точки зору допустимо, але з точки зору Санатана Дхарми, Адвайта Веданти — ні. І у ченця, і у мирянина, і у Гуру — однаковий сенс життя.
Питання: Що таке щастя? І що людям заважає бути щасливими?
Відповідь: Щастя — це Бог. Сат — Чіт — Ананда. Ось три слова на санскриті, які описують Бога. Буття. Свідомість. Блаженство. Інші слова: Сатьям, Шівам, Сундарам. Вони означають: Істина, Благо, Краса.
І будь-які інші спроби шукати щастя крім Бога – це марні спроби. Це спроби зі стану омани. І що ж заважає людям стати щасливими? Те, що вони не в Бозі. Вони живуть не в Бозі, вони в собі живуть. Є два способи жити. Перший спосіб жити – коли ти живеш у Бозі.
Другий спосіб жити – коли ти живеш сам у собі. Якщо ти живеш сам у собі, ти живеш у своєму розумі, у своєму тілі, у своїй долі, у своїй кармі, у своїх бажаннях, у своїх прив'язаностях, у своїй особистості, у своєму характері. І карма тебе поневолює. Ти, як у клітці, живеш у всьому цьому. Ти живеш для себе, а не для Бога. Значить, ти порушуєш космічні закони Всесвіту. Тому ти страждаєш. І всі люди, які живуть матеріалістично, атеїстично, живуть для себе. Оскільки вони живуть для себе, вони не можуть бути щасливими, тому що щастя — це Бог.
Але в той момент, коли ми починаємо жити для Бога, жити не в собі, а в Бозі, а жити в Бозі означає перебувати в стані усвідомленості, і починається це зі споглядальної присутності, ось із цього моменту починається щастя.
Тобто існує профанний світ – це світ матеріалістичної споживчої культури. І є світ сакральний, святий, Божественний. У сакральному світі є віра, чистота, краса, гармонія, любов, співчуття, блаженство, гра, витонченість, піднесеність, чисте бачення, єдиний смак, Божественна гордість. Святі живуть тільки в цьому світі. Все це – Бог. Все це стопи Бога, скажімо так, які споглядають святі, майстри, вчителі. І ось знаходиться щастя, у цьому сакральному вимірі.
Але, якщо людина живе в его, в розумі, орієнтується на тіло, на матеріальне споживання, вона не потрапляє в цей простір. Вона не може бути щасливою за визначенням. Вона може бути щасливою лише деякий час, отримавши якийсь об'єкт, виконавши своє бажання. Але це — щастя, що швидко руйнується. Бути в Бозі, жити в Бозі, служити для Бога, бути провідником Божественної волі, осягати Божественну мудрість — ось рецепт щастя. Чому люди не є щасливими? Усім ясно чому.
Питання: У вік Калі-юги (деякі називають його віком «деградації та нетерпимості до чужої віри»), чи можливо примирити та об'єднати всі духовні школи світу на благо всіх живих істот?
Відповідь: Це неможливо. Щоб це стало можливим, потрібно щоб усі люди стали на духовний шлях, на шлях святості. А чи можуть вони стати на духовний шлях? Ні, не можуть. Тому що душі перебувають у різному ступені зрілості. Є молоді, незрілі душі, які перебувають у дитячій свідомості. Є старі, досвідчені, мудрі душі. Є душі середнього ступеня усвідомленості. І у кожної з них є своя шкала цінностей, своє бачення світу, своє розуміння світу. Але, якщо всі ми будемо докладати зусиль у служінні, будемо провідниками Дхарми, то потроху ситуація може змінюватися, якщо ми будемо підключатися і допомагати святим проводити божественну волю на своєму рівні, ревно виконувати служіння не для себе, а для Божественної волі.
Якщо ми самі будемо медитувати, очищати себе, то з часом земля може змінитися. Вона може навіть стати райським місцем уже в цьому житті. Тривалість життя збільшиться, хвороби підуть, люди стануть безсмертними, вирішаться всі матеріальні проблеми, клімат стане м'якшим, елементи стануть чистими. Земля може стати чистою країною. Але для цього потрібно, щоб усі люди об'єдналися, почали накопичувати заслуги. Для цього ми щодня проводимо в монастирі медитацію «чотирьох нескінченностей». І ми просимо всіх приєднатися до нас з 21.55 до 22.00 за московським часом.
Питання: Що б ви побажали сучасній людині, духовному шукачеві? Який шлях йому обрати, які цінності, пріоритети привнести у своє життя?
Відповідь: Сучасній людині я б порекомендував вивчати священні тексти ведичної традиції. І прийняти їх як свій авторитет. Дуже важливо мати авторитет. Якщо ми візьмемо Росію, то авторитети, цінності тільки за останні сто років змінювалися кілька разів. У 1905 році співали: «Боже, царя храни!»
У 1917 році: «Геть царя, вся влада радам!». У 1991 році: «Геть радянську владу, геть комунізм!» – демократія та європейські цінності. У 2010 році: «нам не потрібна європейська демократія, нам потрібне православ'я, самодержавство, народність!» За сто років чотири рази вектор цінностей був змінений. Чи можуть люди бути щасливими, чи може бути стабільний розвиток держави, коли цінності так змінюються?
Чому вони змінюються? Тому що насправді ці цінності не дані авторитетами, тому що в сучасному суспільстві не існує духовних авторитетів. І суспільство, яке живе без духовних авторитетів, довільно обирає цінності, виходячи зі свого світорозуміння або виходячи з якихось своїх виборів – це суспільство не стабільне. Тому починати треба, перш за все, з прийняття авторитетів. Треба прийняти священні тексти як авторитет. Треба прийняти святих мудреців, які ці тексти передали, як авторитет.
Припустимо, мене в юності вчили, що авторитет – це Ленін, а авторитетні тексти – це повне зібрання творів В.І. Леніна. І що авторитетне вчення і єдино вірне – це марксизм-ленінізм. Але це все омана, насправді. Тому що люди не можуть бути авторитетами для людей. Найрозумніші, якими б вони не були. Авторитетами для людей можуть бути Божественні істоти. Ми у ведичній традиції приймаємо авторитет Божественних істот, Божественних мудреців, авторитет священних писань.
І якщо людина прийме для себе авторитетом священне писання, почне жити відповідно до нього, думати, діяти, вона змінить свою карму і звільниться від невігластва. А після того, як святі писання прийняті як авторитет, святі мудреці прийняті як авторитет, поступово змінюється життя людини.
Людина приймає духовного майстра, встановлює з ним зв'язок, починає займатися духовною практикою і все її життя починає рухатися в бік духовної еволюції, духовної практики визволення і просвітлення. Саме цього я і бажаю всім.
Дякую вам за інтерв'ю, Свамі.
