Тисячоліття тому мудреці описали сім стадій внутрішньої трансформації, які проходить кожен шукач, — ці стадії називаються сім земель мудрості (санскр. sapta-jñāna-bhūmikā) і докладно викладені в «Йога Васіштсі».
Гуру Свамі Вішнудевананда Гірі говорить, що всі ми, як живі істоти, перебуваємо на цій драбині семи бхумі. Святі — на її вершині, ми — десь на перших щаблях. Іноді для переходу з однієї бхумі на іншу потрібне ціле життя — у цьому й полягає духовна еволюція. Завдання садху — зробити стрибок: спалити карму, розчинити ум, пробудити усвідомлення й перейти на наступний рівень.
Перша бхумі: Шубхекша — благе бажання
На першій землі мудрості в людині народжується щире прагнення до істини. Вона починає шукати, ставити запитання, які раніше не спадали їй на думку. Її тягне до духовних текстів, до спілкування з мудрими та до служіння.
Гуру описує ознаки першої бхумі просто: людина служить святим і мудрим, виконує севу, ходить до храмів, бере участь у богослужіннях, цікавиться духовними питаннями. Вона перебуває в потоці — і це вже чимало.
Друга бхумі: Вічарана — самодослідження
Друга земля — стадія активного дослідження. Йогін вивчає писання, практикує методи, досліджує ум, через атма-вічару прояснює усвідомлення та принципи свідомості. Тут уже починається справжня робота з умом, а не просто інтерес до духовного життя.
Саме на другій бхумі, за словами Гуру, може настати просвітлення. Він говорить: просвітлення приходить на другій землі мудрості, а в кого не настає на другій — неодмінно настає на третій.
Третя бхумі: Тануманаса — витончення ума
Ум практикуючого стає тонким і прозорим. Третя бхумі — це постійне перебування в тонкому спогляданні. Увага стає односпрямованою та стійкою, можуть пробуджуватися певні здібності.
Того, хто пройшов перші три землі мудрості, називають мумукшу — «той, хто прагне звільнення». До четвертої стадії шлях іще допускає коливання, а кармічне бачення може суттєво змінюватися від бхумі до бхумі.
«Кармічне бачення людини першої бхумі та людини третьої бхумі дуже різняться. Кожна бхумі — що далі, то глибше переживання якостей Ішвари, глибше переживання недвоїстого Брахмана, і дедалі менше его, кармічних ототожнень та двоїстих уявлень».
— Свамі Вішнудевананда Гірі
Четверта бхумі: Сатвапаті — самореалізація
Четверта земля — переломний момент на всьому Шляху. Тут практикуючий досягає самадхі та набуває стійкого переживання тур’ї — четвертого стану свідомості, що перебуває за межами неспання, сновидіння та глибокого сну. Той, хто утвердився на цій стадії, отримує титул брахмавід — «той, хто пізнав Брахмана».
Гуру пояснює, що саме четверта земля мудрості по-справжньому дає вайраг’ю (безпристрасність), оскільки тур’я спалює васани. Вона здійснює васанакшаю (знищення прихованих тенденцій) і манонашу (розчинення ума). Відтепер сансара, карма та матеріальний світ більше не мають влади над практикуючим.
П’ята бхумі: Асамсакті — неприв’язаність
На п’ятій стадії свідомість перестає залучатися до зовнішніх і внутрішніх процесів. На п’ятій стадії відсікаються найтонші зв’язки між об’єктами, індріями (органами сприйняття) та свідомістю. Йогін пізнав Абсолют і в порожнечі непроявленості, і у формі енергії, та навчився звільнення. Тепер він починає проявляти в собі божественні якості.
Той, хто утвердився на п’ятій бхумі, називається брахмавідвара.
Шоста бхумі: Падартхабхавана — зникнення об’єктності
На шостій стадії йогін переживає безмежний океан світла за всіма об’єктами. Він більше бачить єдиного Брахмана, ніж зовнішній світ, і ніколи не втрачає присутності цього океану світла. Божественна воля починає діяти через нього — він стає, за висловом Гуру, «рукою Господньою».
Той, хто досяг цієї стадії, називається брахмавідвар’ян.
Сьома бхумі: Тур’яга — трансцендентний стан
Вершина Шляху. Йогін повністю злився з божественним промислом. Через нього звершуються божественні діяння, проявляється крія-шакті. Він може проявлятися як аватар, як творець Всесвіту, як божество, що підтримує закони світобудови. Тут більше немає поділу на «Бога» і «мене» — є лише Єдине.
Той, хто утвердився на сьомій бхумі, носить найвищий титул — брахмавідваріштха.
«Коли при здійсненні заперечення "не те, не те" для тих, хто перебуває в самадхі, сяє досконала повнота, тоді я — позамежний трьом станам, недвоїстий, єдиний, вищий, вічний Брахман».
— Аді Шанкарачар'я, «Вівека Чудамані»
Різниця між просвітленням і звільненням
Гуру підкреслює важливу відмінність: просвітлення і звільнення — це різні речі. Просвітлення може настати вже на другій-третій бхумі, коли йогін переживає турію і пізнає свою істинну природу. Але звільнення — мокша — приходить пізніше, через повне розчинення всіх самскар і васан, через прану — космічну енергію Бхуванешварі.
На цьому шляху є й пастки. Гуру попереджає про три з них: захопленість блаженством (коли йогін думає, що переживання блаженства вже є звільненням), захопленість ясністю (захоплення астральним баченням і багатовимірністю) та захопленість порожнечею. Кожна з цих пасток може надовго зупинити просування.
Шлях і плід
Сім земель мудрості — карта, за якою можна звіряти свій рух. Вона показує, що духовний шлях має конкретні етапи й конкретні плоди. Від першого благого бажання до повної єдності з Абсолютом кожен крок має свої ознаки, свої випробування і свої надбання. І шлях до цих вершин починається з малого — з усвідомленого прийняття Прихистку.
