Бгагаван Шрі Гуру авадхута Даттатрея — кі-джая!
- Дгарма, артга, кама і мокша — такими є чотири цілі в житті (пурушартга), привабливі та бажані для людини-пуруші.
- Мудрий з усіх цих цілей обирає лише мокшу, Визволення і ніщо інше.
Необрання мокші як своєї вищої життєвої цінності та мети на доду іншим цілям, згідно зі шруті, — ознака великого невігластва (маха-моха) і веде до омани та страждань.
- До задоволень і безпеки прагнуть і тварини, майже всі люди можуть, крім цього, усвідомлювати гріхи та заслуги і слідувати релігійній етиці (дгармі), але лише небагато хто, наймудріші, здатні прагнути мокші (повного Визволення).
- Щоб знайти Визволення, шукач-мумукшу спочатку повинен звернутися до шастри (писання), залишивши "кутарка", хибні суперечки та міркування.
- Міркування у Веданті необхідне, але воно має ґрунтуватися на писаннях, так каже великий Ачар’я Шанкара, якому немає рівних у джняні.
Також говорить великий Відьяранья у "Веданта панча-дасі":
“Кутаркам сантйаджйа мумукшух шрутимашрайет”
"Залишивши хибні суперечки, мумукшу повинен звернутися до Шруті".
Звернення до шруті — причина мокші. Незвернення до них — причина невігластва.
- Основою для осягнення Адвайта Веданти є:
- Шруті (писання);
- "Юкті" — правильне міркування;
- "Анубгава" — власний духовний досвід, отриманий під керівництвом гуру.
- Наша природа — щастя і блаженство Брахмана, а зовсім не страждання — таке твердження писань Веданти. Цьому вчить гуру Веданти.
- У Тайттірія упанішаді сказано: "Бгрігу відкрив, що ананда — це Брахман".
Оскільки згідно зі шруті Атман і Брахман тотожні, тому осягати Адвайта Веданту є нічим іншим, як осягати власне вічне щастя, приховане всередині.
- Настанова Веданти адресована лише тим, хто зрілий і за своїми якостями є достатньо відповідним, "мадг'яма" або "уттама адхікарі", але не тим, хто дурний, затьмарений і не контролює свої почуття.
Адхікарі має віру, здатний слухати і розуміти гуру, та контролювати свої почуття.
- Осягнення Адваййти — це не отримання нових знань чи створення чогось нового, це лише здобуття власної істинної природи — сат-чіт-ананди, яка завжди була вільною, але здавалася прихованою через невігластво.
- Для очищення розуму (але не для розкриття істинної природи "Я") необхідні такі дії на Шляху Визволення, як:
- Карма йога;
- Йога;
- Сева;
- Упасана.
- Атман осягається лише дослідженням (вічарою), а не за допомогою різних зовнішніх дій.
- Головний метод такого дослідження — розрізнення п’яти оболонок — "панча-коша-вівека".
- Через дослідження йог проникает в "таттвам" — свою істинну природу, знаходить "вайраг'ю", зречення сансари та осягає блаженство Брахмана.
- Шлях Адвайта Веданти містить у собі:
- Міркування (юкті), засноване на писаннях (шруті);
- Аналіз маха-вак'ї "Тат Твам Асі";
- Медитація на махавак'ю "Агам брахмамі";
- Входження в самадгі.
- Шлях в Адвайта Веданті, приписаний писаннями (шруті) та святими, складається з таких етапів:
- Шравана — слухання настанов вчителя про Брахмана;
- Манана — обдумування;
- Нідідг'ясана — неустанне споглядання Брахмана.
Інші ж Шляхи Адвайта Ведантою не описані.
- Я в реальності є Сат, Чіт, Ананда і тотожний Брахману:
- Сат є вічне, неруйнівне буття;
- Чіт є Самвіт, вічне, незнищенне знання, не обмежене нічим;
- Ананда є нескінченне щастя і блаженство, що не залежить ні від чого.
Джива (я, душа людини) є Самвіт. Самвіт є вічне блаженство, що осягає самого себе, Сат Чіт Ананда.
- Духовний вчитель, використовуючи ці слова, веде учня за їхні межі, до того, що поза словами і осягається лише в досвіді.
- Мета Адваййти — знайти самого себе, а не щось зовнішнє.
- Доки є подвійність, існує:
- "Агам" (я) та "ідам" (це);
- "Вішайї" (суб'єкт) та "вішая" (чуттєвий об'єкт).
Звільнитися від подвійності — Шлях до Мокші.
- Надія отримати щастя від зовнішніх об'єктів — ось корінь невігластва.
- Я — вже є Ананда, щастя і блаженство, вільне від страждання, — ось що необхідно усвідомити шукачеві.
- Все, що видиме і сприймане в цьому світі — не існує саме по собі, це є вічний, відображений Чіт, "чідабгаса", нескінченна свідомість, відображена в антаккарані та освітлююча думки.
- Йог-мумукшу повинен, споглядаючи, шукати Єдине Джерело, чисту свідомість — Самвіт, поза всіма цими відображеннями, не захоплюючись ними.
- Знання про будь-яку річ цього світу є думки про її якості, накладені на Самвіт, чисту свідомість. Відкинувши думки про якості, джняні осягає Самвіт, а потім, залишаючись у спогляданні цього Самвіт, осягає Брахмана.
- Самвіт є трансцендентним світлом Абсолюту, і він — завжди один, а якості речей — різноманітні, так само як форми глечиків бувають різними, але не простір, що їх наповнює.
- Об'єкти світу, думки, що їх осягають, антаккарана є лише упадгі, посудинами для Самвіт, єдиної свідомості.
- Слід, споглядаючи, відокремити чисту свідомість від об'єктів і сприйняття.
- Сприйняття тече каналами органів чуття до об'єктів. Торкаючись об'єктів, воно набуває їхньої форми. Ця форма освітлюється "чідабгасою" — відображеною чистою свідомістю (чіт), присутньою в антаккарані.
- Антаккарана, коли їй доступна чідабгаса (відображення), подібна до дзеркала. "Ведья" — це об'єкти світу, відображені в дзеркалі. Усі вони минущі, бо зникають в одному зі станів:
- Неспання;
- Сон зі сновидіннями;
- Сон без сновидінь.
- Самвіт (усвідомлення) подібний до Сонця, яке освітлює і дзеркало розуму, і об'єкти світу, він завжди є, один і той самий, вічний і ніколи не зникає.
- Мудрий шукає Сонце усвідомленості, не прагнучи відображень світу.
- У неспанні, сні зі сновидіннями та сні без сновидінь об'єкти і сприйняття різні, тоді як Самвіт — "Я є" усвідомлення — завжди одне, тому воно називається "ека-рупа", однаковим.
- Лише його осягнення веде до справжнього щастя, а не щось інше.
- Осягнувши за допомогою внутрішнього тапасу це усвідомлення як свою суть, джняні осягає Брахмана, знаходить вічне щастя і більше не шукає чогось іншого, залишаючись непорушно в ньому в сахаджа-самадгі.
- Так, стійко перебуваючи в ньому хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки, він осягає блаженство Брахмана, спалює всю свою карму і знаходить Мокшу вже в цьому житті, стаючи дживанмуктою.
- Продовжуючи так перебувати в неухильному спогляданні Брахмана століття, тисячоліття, кальпи, юги та ще більші епохи, він повністю зливається з Брахманом у проявленому і непроявленому, сагуна та ніргуна аспектах, розкриває всі свої внутрішні божественні енергії та сили, і врешті-решт стає Богом-Творцем, Охоронцем і Руйнівником, Ішварою, божественним володарем всесвітньої Шакті та всього світобудови.
Шівапрабгакара Сіддга Йогі Брахмананда авадхута кі-джая!
Ом Шанті Шанті Шанті
Написано в жовтні 2018 року панч дашанам Джуна акхара махамандалешваром Шрі Гуру Свамі Вішнудевананда Гірі на благо своїх відданих учнів і всіх гідних шукачів Визволення на великому прямому шляху традиції Адвайта Веданти.
