Таємне настановлення про практику недвоїстої джняна-йоги
Ом
Поклоніння Шиві, богині мудрості Сарасваті, авадхуті гуру Даттатреї, святому Брахмананду і всім святим великого древа Притулку.
- «Щастя – у Брахмані, а не в чомусь іншому», – так кажуть шруті та вчать ріші, а тому йогу-санньясину треба цілком зосередитися на осягненні Брахмана, відкинувши мирську метушню, як відкидають старі й непотрібні речі.
- Брахмана знає не кожен, а лише рідкісний, наділений великою долею і якостями йог-садху, який зійшов на чотири вищі ступені мудрості (джняна-бхумі), такі як:
- саттвапаті
- асамшакті
- падартха-бхавана
- тур’яга
- Мудрість тих видатних святих, які перебувають на цих стадіях, є безпосередньою (апарокша-джняна); вони наймудріші з мудрих. Інші мають лише мале опосередковане розуміння з розуму, книг і пам'яті (парокша-джняна); їм належить очистити свою карму, просуваючись трьома першими джняна-бхумі.
Шравана
- Спочатку, ретельно навчаючись у свого гуру, треба вивчити пракрії веданти, особливо такі як:
три тіла і п'ять кош
відья та авідья
три авастхи
сім джняна-бхумі та сім аджняна-бхумі
чотири якості (анубандха-чатуштая)
природа Брахмана
вішаякара-врітті та брахмакара-врітті
п'ятискладна природа речей
чотири стани джняни
два види мукті
рівні самадхі
парокша-джняна та апарокша-джняна
рівні буття
два значення махавак'ї «Тат Твам Асі» та інші
У всіх цих поняттях слід бути впевненим, щоб сформувати веданта-юкті та не мати сумнівів.
2. Потім слід вивчити прамани веданти:
- «Бхагавад-гіта»
- «Брахма-сутри»
- упанішади канону мукх’я
інші важливі писання:
- «Авадхута-гіта»
- «Аштавакра-гіта»
- «Йога Васіштха»
- «Мандук’я-каріка»
- «Вак’япадія»
а також такі тексти Шрі Шанкарачар’ї, як
- «Шарірака-бхашья»
- «Вівека-чудамані»
- «Вак’я-вріттіх»
- «Атма-бодха»
- «Дрік-дріш’я-вівека»
- «Апарокша-анубхуті»
- та інші
3. Потім слід вивчити різні доступні манана-грантхі нав’я-веданти (нової веданти), а саме – тексти та коментарі наступних святих у лінії Шрі Шанкарачар’ї, наприклад:
- тексти Чітсукхі та Шріхарші
- «Брахма-сіддхі» Мадана Мішри
- «Бхаматі» Вачаспаті Мішри
- вчення дрішті-срішті-вада святого Пракашананди
- «Веданта-панчадаші» Відьяраньї
- «Панча-падіка-віварана» Падмапади та інші.
Усе це учневі традиції адвайта-веданти належить вивчити під керівництвом гуру, щоб глибоко оволодіти поглядом адвайти (джняна-дрішті) і не мати сумнівів.
4. Потім слід шукати осягнення Брахмана шляхом «шравана – манана – нідідх’ясана», тобто слухаючи про нього від гуру, усуваючи сумніви та перебуваючи в усвідомленні Брахмана. Такий метод на шляху адвайти застосовується тричі: при словесній передачі від гуру на початку, при символічній передачі в середині та при тій, що за межами слів, наприкінці навчання.
- Абхаса-вада
- аваччхеда-вада
- сватантра-вада
- бімба-пратібімба-вада
- віварта-вада
- дрішті-срішті-вада
- майя-вада
- саткарья-вада
- брахма-вада
- абхаса-вада
– усі ці важливі філософські вчення мають бути ретельно розглянуті на прикладах і вивчені учнем під керівництвом досвідченого гуру, який знає шастри та утверджений у Брахмані.
Така шравана.
Манана
Потім слід практикувати манану, щоб усунути сумніви.
- Вивчай і практикуй три великі аналітичні методи, визнані всіма садху, що є послідовниками адвайти:
- панча-коша-вівека
- дрік-дріш’я-вівека
- розпізнавання Атмана в зовнішніх об’єктах методом асті-бхаті-прія
2. Став запитання вчителю, щоб усунути всі сумніви щодо Брахмана, Атмана, джняни та майї, а потім неустанно споглядай.
Така чудова манана, що усуває всі сумніви. Коли це все вивчено через шравану та манану, парокша-джняна здобута.
Для апарокша-джняни необхідні дві умови: самадхі та тривала нідідх’ясана.
Нідідх’ясана
Нідідх’ясана – це тривале перебування у спогляданні Брахмана вдень і вночі. Коли розум споглядача спрямований на Брахмана, а не на щось інше, навіть якщо він говорить, ходить, спить або їсть – це нідідх’ясана. Коли скрізь і в усьому розпізнається тур’я – це нідідх’ясана, бажана всіма садху, йогами та джняні. Коли вона безпомилкова, глибока, безперервна і не потребує зусиль – це сахаджа-самадхі.
- Коли йог завдяки попередньому навчанню прямо побачив невимовну суть Брахмана хоча б на мить, він повинен попросити підтвердження у гуру. Отримавши його, він може відкинути філософські теорії заради споглядання Того, хто поза розумом, цілком віддавшись аманаска-йозі та медитації на безопорний стан (ніраламбха).
Медитуючи на махавак’ю «Ахам Брахмасмі», нехай він практикує бхава-самадхі або шабданувід-савікальпа-самадхі і стане стійким у ньому. Або нехай він практикує атма-вічару та брахма-вічару згідно з повчаннями свого вчителя.
2. Учні рівня див’я можуть проникнути в знання Брахмана, отримавши від гуру під час шравани пряме введення «поза розумом» у природний стан (сахаджа) як переживання своєї істинної природи. Тримаючись сахаджі, вони легко проходять стадію манани, усувають сумніви та, утверджуючись у ній, відразу вступають на шлях нідідх’ясани, ширяючи дуже високо, подібно до Гаруди, який народжується відразу здатним літати.
Якщо вони успішно увійшли в пряме знання Брахмана, то інтелектуальне навчання для них не є обов'язковим.
3. Решті треба йти шляхом поєднання споглядання і самадхі. Їм належить вправлятися в шести типах самадхі джняна-йоги, як заповідав Шива в образі святого ачар’ї Шрі Шанкари у своєму писанні (пракарана-грантхі) «Дрік-дріш’я-вівека».
Самадхі джняна-йоги буває шести типів: три внутрішніх і три зовнішніх. Від практики цих типів самадхі народжується чиста апарокша-джняна, подібна до лотоса.
Три внутрішніх самадхі такі:
- антар-дріш’янувід-савікальпа
- антар-шабданувід-савікальпа
- антар-нирвікальпа
Три зовнішніх самадхі такі:
- бахір-дріш’янувід-савікальпа
- бахір-шабданувід-савікальпа
- бахір-нирвікальпа
Нехай йог вправляється в них без лінощів удень і вночі. Через ці самадхі він утверджується в брахма-ахам-бхаві та див’я-бхаві. Коли ці дві бхави досягнуті – приходить мукті-бхава.
4. Коли в цих самадхі переживається п'ять світлових просторів (в’йома-панчака) – успіх досягається. Апарокша-джняна дарує прямий досвід Атмана як чистого ясного світла, тур’ї, прабхасвари, – того, що за межами трьох станів.
5. Коли в нірвікальпа-самадхі осягається позамежний вимір тур’я-тур’я, а потім усвідомлення тур’ї зводиться в нижчі рівні свідомості та освоюються виміри тур’я-свапна, тур’я-сушупті, тур’я-джаграт – успіх, безсумнівно, здобувається.
Далі йог зводить переживання тур’ї ще нижче і входить у вимір джаграт-тур’я вдень, а також у виміри свапна-тур’я та сушупті-тур’я вночі. І тоді успіх досягається, тоді просвітлення переживається навіть серед повсякденного, а вся карма такого великого йога розчиняється в сяючій природі Атмана.
6. Завдяки апарокша-джняні спочатку досягається руйнування розумових конструкцій (вікальпа-кшая). Потім здобувається розчинення зовнішнього видимого світу (дріш’я-вілая). Далі відбувається руйнування васан (васана-кшая). Нарешті, приходить черга руйнування ототожнення з розумом (манонаша), і тоді настає бодха – усвідомлення вищої істинної природи «Я – Брахман».
7. Коли ці стадії пройдені, йог досягає спочатку четвертої бхумі, що називається «саттвапаті». Піднімаючись далі ступінь за ступенем, він досягає істинно глибокої нідідх’ясани, перебуваючи в спогляданні Брахмана вдень і вночі.
Так, утвердившись у сахаджа-самадхі, а потім у сварупа-самадхі, йог навічно стає дживанмуктою, звільненим уже в цьому житті, що досяг 7-ї джняна-бхумі, реалізував стадію 16 кала, єдиним із Шивою, що здобув невидиме, нескінченне сяюче, всепроникне безформне тіло мудрості (джняна-деха).
Панча дашанам Джуна акхара махамандалешвар Шрі гуру свамі Вішнудевананда Гірі грудень 2020 року
