Перша джняна-бхумі (земля мудрості) Друга джняна-бхумі (земля мудрості) Третя джняна-бхумі (земля мудрості) Четверта джняна-бхумі (земля мудрості) П’ята джняна-бхумі (земля мудрості) Шоста джняна-бхумі (земля мудрості) Сьома джняна-бхумі (земля мудрості)
ГІРЛЯНДА УСНИХ НАСТАНОВ ПРО СІМ СТАДІЙ ПРОСВІТЛЕННЯ
ОМ
Моя безмежна повага та шана богу Ганеші, джерелу всього сущого – Махадеву, великій Сарасваті, аді-гуру Даттатреї, сіддху-авадхуті Брахмананді та всім святим древа Прихистку лінії сіддхів!
Ось настанови учням та всім, хто шукає Бога і шлях до визволення, про сім стадій пробудження, що іменуються «джняна-бхумі».
Коли йог іде шляхом до визволення, він бачить сприятливі знаки (лакшана) свого просування. Знаючи ці знаки, викладені святими мудрецями, він ніколи не помилиться і не зб’ється зі шляху. Не знаючи про них, він може потрапити в одну з багатьох тисяч підступних пасток, що чатують на йога.
Хто слідує їм з розумінням і старанністю, той воістину стане удачливим, бо здобуде вірне розуміння сенсу йоги, мета його буде досягнута – так вказано в пракріях (головних поняттях) веданти та в писаннях святих, таких як «Йога Васіштха» та інших.
ПЕРША ДЖНЯНА-БХУМІ (ЗЕМЛЯ МУДРОСТІ) «шубхекча» (благе бажання просвітлення)
- Коли перша бхумі досягнута, духовний шукач здобуває розрізнення і розуміння (вівеку), він ясно розрізняє істину і не-істину.
- Ознаки першої бхумі такі:
- людина служить святим мудрецям;
- вона вивчає священні писання;
- вона поглинута різними похвальними дхармічними діями: поклонінням божествам, співом бхаджанів, джапою, йогою, служінням садху, відвідуванням храмів своєї традиції, ашрамів гуру та святих місць;
- її не цікавить світ;
- вона намагається не грішити;
- її мета – визволення (мокша), перетин океану сансари, і вона постійно думає про це.
- В її серці з’явилися безпристрасність, спокій і радість; її мова м’яка, чесна, добра і відповідає обставинам.
- Початківцю слід усіма силами прагнути досягти цієї бхумі. Доки перша земля не досягнута, неможливо досягти вищих стадій, таких як вічарана та тануманасі.
- Перша земля – основа мокші. Це потенційна святість у зародковому стані, подібна до насіння, кинутого в ґрунт.
ДРУГА ДЖНЯНА-БХУМІ (ЗЕМЛЯ МУДРОСТІ) «вічарана» (самодослідження)
- На другій бхумі йог дізнається від вчителя всі секрети йоги. Отримавши передачу та таємні настанови від гуру, він приступає к практиці внутрішнього споглядання.
- Стадія вічарани – це стійке звернення свідомості до «Я-єсмь». Коли друга бхумі досягнута, така атма-вічара (самодослідження) стає безперервною.
- Йог, який утвердився на другій бхумі, завжди, поки він не спить, без відволікань перебуває в дослідженні «Я», його розум занурений частково всередину, а частково перебуває зовні.
- З моменту пробудження до засинання він перебуває в атма-вічарі і пам’ятає своє «Я», коли медитує, лежить, стоїть, ходить, їсть, говорить, робить асани, співає бхаджани, сидить на сатсангу, здійснює ритуали, відвідує храми, кланяється, працює або одягається.
- Йог не залишить таке споглядання, навіть якщо за ним поженуться сім розлючених собак або його спробують спокусити апсари (небесні діви).
- Він не залишає споглядання, навіть якщо його розважають, вихваляють, лають, відволікають, лякають, спокушають чимось принадним, дивовижним або приємним.
- Такий садху шукає товариства інших мудреців, які вивчили писання та практики.
- Він інтуїтивно знає, що має бути зроблено відповідно до дхарми та писань, а що ні.
- Він упокорює клеші, залишаючи гріхи гордості, омани та ревнощів.
- Думки та емоції, що виникають, він легко розчиняє силою усвідомленості, визвольного пам’ятання – атма-вічари.
- Вікальпа-кшая – миттєве руйнування думок та емоцій, що спливають, – відбувається саме собою.
- Так йог поступово утверджується в невимовному стані поза розумом і концепціями (аманаска). Він звикає до нього і вчиться заново жити в ньому, немов маленька дитина, що вчиться ходити і говорити.
- Його святість на другій бхумі проростає, немов ніжний паросток із ґрунту.
ТРЕТЯ ДЖНЯНА-БХУМІ (ЗЕМЛЯ МУДРОСТІ) «тануманасі» (тонкий розум)
- На третій бхумі йог стає неприв’язаним і незворушним, досягаючи зречення (вайраг’я) щодо світу та його об’єктів. Вайраг’я стає для нього звичайною, тому третя бхумі також зветься «асанга-бхавана» – «умонастрій неприв’язаності».
- Розум йога на третій бхумі стає спокійним, порожнім, розширеним, розкріпаченим і розкритим. Він подібний до тонкої нитки і споглядає порожнечу поза якостями, суб’єктом і об’єктом.
- «Тану» – «нитка», «манас» – «розум». Таким чином, це «тонкий стан розуму, подібний до нитки».
- З витонченим розумом, перебуваючи в спогляданні, йог мандрує лісами та горами на самоті. Він займається заспокоєнням розуму, практикуючи дхарану, дх’яну та самадхі.
- Він завжди бачить і досліджує істину Брахмана (брахма-вічара) і перебуває в спогляданні природи Розуму, не відволікаючись протягом дня, поки триває неспання, але не уві сні.
- Він слідує писанням, його поведінка доброчесна і завжди відповідає істині. Йог на третій бхумі не має потягу до об’єктів цього світу, його мотиви та дії завжди піднесені та чисті, хоча він може проявлятися по-різному.
- Він відчуває так: «Я не той, хто діє чи насолоджується. Я не впливаю на інших, інші не впливають на мене. Я нічого не роблю, навіть перебуваючи в болю, задоволенні, везінні чи невезінні».
- Його карма-мала (забрудненість уявленнями про авторство діяння) та картрітва-буддхі (відчуття діяча) розчиняються. Він усвідомлює: «Я не дію, діє тільки Бог. Навіть у минулому я нічого не робив. Усе це, а також зустрічі та розставання, різні досвіди та стани, приноситься і відноситься всемогутнім часом».
- Він перебуває в антар-мауні (внутрішньому мовчанні) і завжди насолоджується спокоєм, задоволеністю, мудрістю та самоусвідомленням.
- Його розум сяє як нескінченний простір, подібний до безопорного неба, що підтримує саме себе.
- На третій бхумі приходить манонаша – знищення ототожнення з грубим розумом та его, витончення свідомості.
- Якщо практик помирає на цій стадії, то він народиться на небесах, проживе там дуже довго, а потім знову переродиться на Землі як наділений мудрістю джняні і продовжить свій шлях.
- Святість йога, який досяг третьої бхумі, подібна до невеликого паростка, що піднявся вгору і пустив перші зелені листки.
ЧЕТВЕРТА ДЖНЯНА-БХУМІ (ЗЕМЛЯ МУДРОСТІ) «саттвапатті» (владика саттви) титул джняні – брахмавід
- Четверта бхумі іменується «саттвапатті», що означає «владика саттви».
- Той, хто вступив у неї, здобуває знання вищого «Я», атма-джняну, досягаючи початкового союзу з предметом свого пізнання – Брахманом, тому йому присвоюють титул «брахмавід», що означає «той, хто знає Брахмана». «Вараха упанішада» говорить: «Той, хто перебуває в четвертій бхумі, називається брахмавід».
- Ця бхумі в корені руйнує васани – насіння негативних тенденцій садху. Коли васани зруйновані, настає «бодха» – просвітлення світлом вищої мудрості.
- Безперервне споглядання «Я-єсмь», простір усвідомлення, подібний до неба, проникає в стан сну зі сновидіннями (свапни).
- Уві сні зі сновидіннями йог не тільки не спить, а й перебуває в природному знанні Брахмана – сахаджі. Проникнення усвідомленості (сахаджі) у сон зі сновидіннями – ось його головне досягнення.
- Весь видимий зовнішній світ для садхака відчувається як сон. Поділ припинився, єдність постійна. Все, що є, він бачить єдиною Свідомістю.
- «Вараха упанішада» говорить:
> «Та стадія, в якій стаєш байдужим до всіх чуттєвих об’єктів через просування у трьох попередніх стадіях, коли очищена чітта спирається на Атман, який має природу сат, називається «саттвапатті». > Коли розум твердо закріплений на недвойственному і концепція дуальності пригнічена, тоді він бачить цей всесвіт як сон через його союз із четвертою стадією. > Подібно до того, як осіння хмара зникає, розсіювана вітром, так само і цей всесвіт розчиняється у свідомості йога. > O Нідагха, повір, лише така людина стійка в саттві».
П’ЯТА ДЖНЯНА-БХУМІ (ЗЕМЛЯ МУДРОСТІ) «асамшакті» (неприв’язаність до об’єктів) титул джняні – брахмавідвара
- Світло саттва-гуни, що досягається через практику в чотирьох попередніх стадіях, яке стійко сяє в розумі джняні, єдиного з Брахманом і такого, що усунув бажання плодів його дій, називають «асамшакті».
- На п’ятій бхумі йог досягає цілковитої незалежності від впливів об’єктів цього світу та найсильніших відчуттів.
- У цій стадії вже немає сну та пробудження – усвідомленість безперервна. Його стан усвідомленості охоплює три виміри: неспання, сон зі сновидіннями та стан глибокого сну без сновидінь.
- Проникнення природної усвідомленості (сахаджі) у сон без сновидінь – ось головне досягнення на п’ятій бхумі, тому ця стадія у «Вараха упанішаді» зветься «сушупті-пада».
> «Піднявшись на п’яту стадію, іменувану «сушупті-пада» (обитель без сновидінь), він залишається просто в недвоїстому стані, вільному від численних відмінностей». («Вараха упанішада», гл. 4, шл. 14)
- Джняні п’ятої бхумі і вдень, і вночі перебуває в переживанні «ананда-сварупи» (блаженства Брахмана) і володіє мудрістю за межами точки відліку.
- Для нього залишається тільки недвоїста реальність. Навіть будучи залученим у різноманітні дії через прарабдху, він залишається незачепленим всередині, будучи визволеним при житті (дживанмуктою).
- Такий святий є великим мудрецем (джняні), освітлюючи світлом своєї свідомості весь світ.
ШОСТА ДЖНЯНА-БХУМІ (ЗЕМЛЯ МУДРОСТІ) «падартха-бхавана» (несприйняття об’єктів) титул джняні – брахмавідварія
- Шостою бхумі є «падартха-бхавана» – знання Істини. Йог шостої бхумі завжди перебуває в усвідомленні тур’ї – четвертого виміру свідомості.
- «Вараха упанішада» говорить:
> «Та стадія, в якій через практику в попередніх п’яти стадіях досягнуто єдності, коли йог, знайшовши прихисток в Атмані, не має жодної концепції внутрішнього або зовнішнього, хоча і бере участь у діях тільки зі спонукань заради інших, називається «падартха-бхавана», шостою стадією бхумі. > Перебуваючи завжди у внутрішньому видінні Бога (спхурті), коли-небудь беручи участь у зовнішніх діях, ті, що перебувають у цій шостій стадії, подібні до сплячих, навіть коли діють».
- «Йога Васіштха» говорить:
> «Йог шостої бхумі усвідомлює: «Я не є ні реальним, ні нереальним, ні таким, що має его, ні таким, що не має. Я поза двоїстістю та єдністю. Всі сумніви, властиві двоїстості, зникли». > Він – ніщо всередині, ніщо зовні, ніщо як порожня судина, і водночас він сповнений всередині і зовні, як повна судина, занурена в море».
- Йоги шостої бхумі незбагненні розумом і неописувані. Вони не живуть – вони грають, проявляючи тілом, промовою та розумом гру енергій Абсолюту, лілу Ішвари, Бхагавана. Їхні ігри позамежні. Вони – визволені при житті (дживанмукти).
- Йог шостої бхумі завжди поглинутий Брахманом і перебуває в сахаджа-самадхі. Його сахаджа-самадхі проникає в усі чотири типи свідомості:
- неспання;
- сон зі сновидіннями;
- сон без сновидінь;
- тур’я.
- Його сяючою, немов сонце, усвідомленістю охоплені всі шістнадцять рівнів свідомості:
- джаграт-джаграт; джаграт-свапна; джаграт-сушупті; джаграт-тур’я;
- свапна-джаграт; свапна-свапна; свапна-сушупті; свапна-тур’я;
- сушупті-джаграт; сушупті-свапна; сушупті-сушупті; сушупті-тур’я;
- тур’я-джаграт; тур’я-свапна; тур’я-сушупті; тур’я-тур’я.
- Тільки великі душі, які в багатьох життях виконували тапасью, очистили своє бачення або отримали велику милість, шактіпатху від Шиви, сповнилися його милістю (самавеша) і повністю віддали себе Йому, можуть зійти на цю бхумі.
- Такі джняні та йоги живуть в усвідомленні «Я – Шива», «Я – Брахман», (брахма-ахам-бхаві), у божественному усвідомленні (див’я-бхаві), перебуваючи поза часом, життям і смертю.
- Вони – сама суть щастя всіх живих істот від людей і духів до богів.
- Вони, будучи єдиними з Шивою, самі є метою і прихистком усіх живих істот.
- Вони, будучи сповненими щастя (пурнатва), живлять усіх живих істот світлом своєї благодаті.
- Вони завжди єдині з джерелом світового щастя.
- Вони – джерела щастя та благодаті для інших – не мають у собі понять «я» та «інші».
- Вони – судини божественної мудрості, провідники божественної волі та трансцендентні гравці божественного.
СЬОМА ДЖНЯНА-БХУМІ (ЗЕМЛЯ МУДРОСТІ) «тур’яга» (трансцендентальність) титул джняні – брахмавідваріштха
- «Вараха упанішада» говорить: «Стадія, в якій після надзвичайно тривалої практики споглядання в попередніх шести стадіях, йог нерухомо встановлений у розгляді єдиного Атмана без будь-якого поділу, – це сьома стадія на ім’я тур’я». Тоді він залишається в цьому стані Єдиного без другого, без страху і зі свідомістю, що ледь існує як щось окреме, де немає ні сат, ні а-сат, ні «я», ні «не-я». Цю стадію також іменують «гудхашупті».
- Йог на сьомій бхумі свідомістю стійко перебуває в тур’ї – вищому стані надсвідомості, а потім іде далі – в неописуваний вимір тур’ятіта. «Він – як порожній горщик у просторі, він є порожнеча і всередині, і зовні; як заповнена судина посеред океану, він повний і всередині, і зовні». («Вараха упанішада», гл. 4)
- Він переживає різні рівні найтоншого блаженства:
- ніджананда;
- нірананда;
- парананда;
- брахмананда;
- махананда;
- чідананда (всепроникне блаженства);
- джагадананда (нескінченне вище блаженство).
Так він перемагає майю і здобуває мокшу. Всі три гуни – невігластво, пристрасть і благость – для нього зникають, і він перебуває за межами тіла, мови та розуму в стані визволення як відеха-мукті.
- Такий йог стає всюдисущою свідомістю-буттям, подібним до простору свідомості, сповненого сили. У нього більше немає ототожнення з тілом; він подібний до безтілесного могутнього святого і вічно вільного божества. Він може прийняти вигляд будь-кого або створити силою волі скільки завгодно тіл, емануючи їх зі свого «Я».
- Він стійко знає: «Я сам є цей Брахман, один без іншого», «Я сам є Шива, а моя внутрішня енергія (атма-шакті) може проявитися як увесь цей всесвіт».
- Він перевершує п’ять оболонок (кош) і перемагає тонкі космічні сили (шакті), головна з яких вамешварі, що рухаються в оболонках і обмежують дживу.
- У фізичній оболонці він перевершує бхучарі-шакті, у тонкій – дікчарі-шакті, у ментальній – гочарі-шакті, у причинній – кхечарі-шакті.
- Подолавши кхечарі-шакті, він перевершує найтонші обмеження п’яти канчук: відья, калаа, ніяті, каала та рага. Шоста – майя. Ці п’ять енергій разом із майєю складають шестиразовий покров (шат-канчука), що огортає Атман.
- Огортаючи Атман, вони приховують божественну свідомість та її нескінченні сили:
- всезнання (сарва-джнятва);
- всюдисущність (в’япакатва);
- повноту (пурнатва);
- свободу волі (сватантрія);
- всемогутність (айшвар’я);
- вічність (нітьятва).
Їх перемагає великий сіддха-йог, який досяг сьомої бхумі.
- Енергії, що раніше обмежували його, очищуються і перетворюються на п’ять божественних шакті:
- енергію свідомості (чіт-шакті);
- енергію блаженства (ананда-шакті);
- силу волі (іччха-шакті);
- силу знання (джняна-шакті);
- творчу силу дії (крійя-шакті).
- З перемогою над енергіями, що діють у кошах, у свідомості такого великого джняні перемагаються і канчуки:
- Майя та відья-канчука перетворюються на чисту силу божественного всезнання Ішвари (сарва-джнятва).
- Калаа-канчука перетворюється на силу божественної всемогутності (сарва-картрітва).
- Ніяті-канчука перетворюється на силу всюдисущності та всепроникнення Ішвари (сарва-в’япакатва).
- Каала-канчука перетворюється на вічне існування Ішвари (нітьятва).
- Рага-канчука перетворюється на енергію повноти та цілісності Ішвари (паріпурнатва).
- Тоді, вільно ширяючи на вищому рівні сьомої бхумі, такий махасіддха може творити власні магічні та божественні світи, чисті країни і навіть власні всесвіти.
- Він може керувати ними як Брахма, Вішну та Шива, подібно до сина мудреця Гани, що створив свій всесвіт, або десяти братів Інду.
- Так остаточно долається майя (ілюзія), і він пізнає себе Шивою, недвоїстим Брахманом, переможно реалізуючи великі вислови: «Шівохам» («Я – Шива») та «Ахам Брахмасімі» («Я – Брахман»).
ОМ ТАТ САТ
Завершена упадеша «Гірлянда усних настанов про сім стадій просвітлення» («Джняна-бхумі упадеша мала»). Вона написана на благо всіх учнів та щирих шукачів, що йдуть великим шляхом визволення (мокша дхармі).
Панча дашанам Джуна акхара махамандалешвар Шрі гуру свамі Вішнудевананда Гірі. 2021 рік
