Кожного ранку небо забарвлюється рожевим. Щоосені листя опадає. Десь плачуть, десь сміються. Дитина з'являється на світ — старий у тиші покидає тіло. Біль і радість, світанок і захід, початок і кінець — усе це відбувається одночасно, прямо зараз.
Що, якби ваша свідомість була достатньо широкою, щоб умістити все це відразу — не як низку подій, яким потрібно чинити опір або за які потрібно триматися, а як єдиний рух Однієї Реальності? Це і є Єдиний Смак.
Що таке “єдиний смак”
Єдиний Смак — термін, у якого кілька імен. Екараса (санскр. ekarasa) утворений від коренів eka — «один, єдиний» — і rasa — «смак, сік, квінтесенція». Корінь ras у ведичному санскриті означає «відчувати, смакувати, переживати». У системі індійської естетики, як описано в «Натьяшастрі» Бхарати, rasa — сама суть переживання, його нектарна квінтесенція, недосяжна для аналітичного розуму.
Сомарасья (санскр. somarasya) — від soma, місяця та нектару безсмертя, тонкого розуму — і rasya, «нектарний». Буквально: амріта недвоїстого стану, нектар, чий смак єдиний для всього сущого. Самараса (санскр. samarasa) — «рівний смак», «рівнісний смак» — термін традицій натхів і кашмірського шиваїзму.
Усі три імені вказують на одне. «Сомарасья означає бачити все як єдиний Брахман. Єдиний Смак, адвайта, недвоїстість — це одне й те саме», — каже Свамі Вішнудевананда Гірі.
У традиції Лайя-йоги Єдиний Смак — третій із трьох великих стовпів споглядальної практики. Перший — чисте бачення, шуддха-дрішті (санскр. śuddha-dṛṣṭi): сприйняття всього як прояву божественного виміру. Другий — Божественна гордість, Ахам Брахма Асмі (санскр. ahaṃ brahmāsmi): пам'ятання «Я є Брахман». Третій — сомарасья: рівнісне переживання всіх двоїстостей як гри єдиного Джерела. Поступово, вправляючись у спогляданні, практикуючий іде від чистого бачення до Божественної гордості — і від неї до рівноваги.
Ознаки стану
У «Піснях пробудженого» сомарасья описується через ознаки:
«Коли внутрішнє змішалося із зовнішнім, і не залишилося нічого "всередині" або "зовні" — це називають сомарасья, Єдиний Смак. Коли самадхі досягнуто в спокійній позі й триває після медитації — це і є сомарасья. Коли минуле і майбутнє злилися в єдину теперішню мить, а потім зникла і вона, розчинившись у незбагненності — це і є сомарасья. Коли сон без сновидінь і неспання стали ніби однією безперервною свідомістю — ознака того, що знайдена сомарасья. Коли чисте і нечисте, добре і зле, життя і смерть, сансара і нірвана, суб'єкт і об'єкт з'єдналися в Чистому Розумі, подібному до нескінченного простору — це і є сомарасья».
«Стан Єдиного Смаку означає, що йогін може поєднувати у своїй свідомості парадоксальні, здавалося б несумісні речі, — каже Свамі Вішнудевананда Гірі. — Радість і горе, насолода і страждання — усе це для нього бачиться як частина чогось глобального, величезного і цілого. Якщо свідомість вузька, вона не здатна побачити взаємозв'язок радості з горем. Вона чіпляється за одну сторону Буття — і неминуче опиняється в суперечності з реальністю, у битві з нею. Ця суперечність минає тільки тоді, коли знайдено Єдиний Смак».
Це не байдужість до життя. Повнота, у якій кожен «смак» зберігається, але більше не тримає в рабстві.
Практика: як входити
Головне тут: Єдиний Смак приймається спочатку як погляд, а не як керівництво до поведінки.
Деякі недосвідчені практикуючі, почувши «все єдине», починають поводитися так, ніби не існує різниці між правильним і неправильним у житті. Це не Єдиний Смак — це невігластво, прикрите філософією.
Великий майстер дзен Доген говорив про це інакше: «Хоча ми знаємо, що нічого не повинні розрізняти, проте ми доглядаємо за квітами в монастирі, а бур'яни вириваємо». Квіти вирощуються — не тому що садівник перебуває у двоїстості, а тому що прийняв цей принцип у відносному вимірі як усвідомлену лілу (санскр. līlā), гру. На рівні поведінки — розрізнення. На рівні погляду — єдність. У цьому зазорі й живе практика.
П'ять рівнів свідомості
Шлях до Єдиного Смаку — шлях розширення свідомості. У традиції Лайя-йоги він описується через п'ять рівнів.
Свідомість у точці невідання — це звичайний стан людини, що живе в щільній двоїстості. Є «я» і «ти», «хороше» і «погане», минуле і майбутнє. Це двайта (санскр. dvaita). Свідомість у точці споглядання, що часто відволікається — початок самозвільнення: практикуючий уже знає про недвоїсту природу реальності, але розум ще тягне в сторони. Потім — непохитна стійка присутність, свідомість майстра споглядання, рівна, без сильних коливань. За нею — самовіддача і трансценденція, свідомість святого, у якій його розчиняється в Абсолюті.
І п'яте. Єдиний Смак. Самоупізнання. Вже немає его, яке розчинялося б в Абсолюті. Є тільки Абсолют. «Стан Єдиного Смаку відповідає найвищому положенню свідомості — самоупізнанню», — каже Свамі Вішнудевананда Гірі.
Чотири опори
«Чому виникає Єдиний Смак? Тому що ваша свідомість стає надзвичайно широкою і глибокою — завдяки самодослідженню, самовіддачі, спогляданню і самоупізнанню».
Самодослідження (санскр. ātma-vicāra) — безперервне звернення уваги до того, хто сприймає. Питання «Хто я?» розсікає всі двоїстості в корені. Самовіддача (санскр. ātma-nivedana) — відпускання контролю, довіра руху життя як руху Абсолюту. Не пасивність — найвища активність, звернена всередину. Споглядання — утримання відкритої присутності без зусилля захоплення або відштовхування. Самоупізнання (санскр. pratyabhijñā) — пряме розпізнавання своєї природи як Брахмана. Не «я досяг самореалізації», а «я згадав те, чим завжди був».
«Єдиний Смак зростає в міру того, як поглиблюється ваша джняна-йога, плекається споглядання. І тоді ви повільно переходите в область Єдиного Смаку», — каже Гуру.
Як це відбувається на практиці
У кожній медитації, у кожній пранаямі, у кожному бхаджані — дозвольте практиці бути спрямованою не на досягнення особливого стану, а на впізнавання того, що вже присутнє. Не «мені потрібно отримати щось». А «дозвольте мені побачити те, що вже є».
На стадії Єдиного Смаку пранаяма стає медитацією. Медитація знаходить силу рухати прану. Нада-йога (санскр. nāda-yoga) породжує світло. Споглядання виявляється в тілі, і тіло занурюється в споглядання. Служіння стає концентрацією, а концентрація — засобом самовіддачі. Один метод перетікає в інший, і в цьому перетіканні виявляється єдина основа. «Тільки той, хто розкрив Єдиний Смак усіх методів, реалізує недвоїстість», — вчить традиція.
Плоди практики
«Практика Єдиного Смаку загартовує погляд так, що ви стаєте абсолютно невразливими для несприятливих речей», — каже Гуру.
Коли двоїстість розчиняється в спогляданні, несприятливі події перестають мати владу над свідомістю — не тому, що практикуючий їх не помічає, а тому, що його розум більше не є полем, у якому вони залишають рубці. Практика зменшує кількість перешкод і збільшує життєву силу. Дуальності з'єднуються в одне ціле.
Чим глибше споглядання — тим ближче до Бога. Усе бачиться цілісним, несуперечливим, гармонійним.
Башаванна (XI–XII ст.), шиваїтський поет-містик із Карнатаки, висловив це гранично просто:
«Горщик — Бог. Віялка — Бог. Камінь — Бог. Гребінь — Бог. Тятива лука — теж Бог. Посудина — Бог. Існує лише один Бог — наш Господь Річок, що Зустрічаються».
Це і є сомарасья.
Єдиний Смак — прямо зараз
Всесвіт спочатку недвоїстий. У ньому немає нічого по-справжньому «поганого» або «хорошого» в нашому обмеженому розумінні. Він спочатку чистий, досконалий, божественний. Всесвіт і є Брахман.
«Сарвам Ева Брахман» — «Все є Брахман». Погляд, який оживає в спогляданні — і рано чи пізно перетворюється на пряме сприйняття.
Коли ласкаві слова і слова образи сприймаються рівнісно — як мирні й гнівні форми одного благословення. Коли перемога і поразка стали танцем, грою енергії, що виходить з одного Всевишнього Джерела. Коли кожна людина бачиться як божество, всі її дії — як ліла (санскр. līlā), а слова — як мантри, що звучать у мандалі (санскр. maṇḍala) сансари — це сомарасья.
Практика Єдиного Смаку в кожному моменті. У кожному вдиху. У кожному погляді на небо, на обличчя іншої людини, на листок, що падає з дерева. Вона в готовності не ділити реальність на прийнятне і неприйнятне — а вміщати все як священний простір, у якому грає єдина Присутність.
Перебувайте в цьому.
