Шамбхаві-мудра (санскр. śāmbhavī-mudrā) — одна з ключових споглядальних практик, пов'язана з відкритими очима, розкритим розумом і переживанням простору. Зовні вона може виглядати дуже просто: практикуючий сидить нерухомо і дивиться перед собою. Положення очей тут слугує опорою; вирішальним залишається стан усвідомлення.
Слово mudrā означає «печатка», «знак», «жест», а śāmbhavī вказує на Шамбгу, Шіву. Тому в традиції сіддхів Шамбхаві-мудра пояснюється як «печатка Шіви», печатка недвоїстого бачення, яку йогін накладає на сприйняття. Світ перестає бути набором предметів, людей, подій і подразників. Він поступово розкривається як єдине поле свідомості.
В одному з повчань йдеться стисло:
«Нехай йогін дивиться стійким поглядом у простір».
Лайя амріта упадеша чінтамані
Ця фраза відкриває двері в практику. Погляд стійкий, але без жорсткості. Простір відкритий, але без неуважності. Розум не спить, але не чіпляється.
Сенс практики
Звичайний розум дивиться на об'єкти. Він бачить стіну, дерево, обличчя, чашку, дорогу, екран. Майже відразу починається внутрішня робота оцінок: подобається, заважає, небезпечно, корисно, моє, чуже, приємне, неприємне. Так свідомість знову опиняється у звичній клітці імені та форми.
Шамбхаві-мудра змінює самий спосіб бачити. Практикуючий вчиться помічати простір, у якому виникають об'єкти. Він дивиться перед собою, але не затискає увагу на окремій точці. Очі відкриті, тіло спокійне, дихання природне. Поступово увага перестає стрибати за предметами і повертається до самого поля усвідомлення.
Подібно до того як хвилі на поверхні озера приховують глибину, рухи понятійного розуму приховують внутрішній простір. Коли хвилі заспокоюються, глибина нізвідки не приходить. Вона була там завжди.
У вченні Шамбхаві-мудра описується як споглядання простору перед собою без оцінок і суджень. Тіло розслабляється. Психіка відпускає звичну готовність щось схопити, пояснити, відкинути. Розум розчиняється. Свідомість починає розширюватися.
Внутрішній і зовнішній простір
Головний плід цієї мудри — змішання внутрішнього і зовнішнього простору. Поки людина сильно ототожнена з тілом, їй здається, що свідомість знаходиться «всередині», а світ стоїть «зовні». З цього поділу народжуються страх, боротьба, напруга, постійний захист свого маленького «я».
Шамбхаві-мудра м'яко підводить до іншого досвіду. Зовнішній простір пробуджує внутрішній. Внутрішнє усвідомлення починає впізнавати себе у зовнішньому. У якийсь момент межа між «я дивлюся» і «світ переді мною» стає тоншою. Не треба квапити це переживання. Його неможливо створити зусиллям.
У «Мандук'я-кариці» наводиться образ простору в глечиках. Поки глечик цілий, здається, що всередині нього окремий простір. Коли стінки розбиті, відкривається один простір. Так само тіло і розум створюють відчуття відокремленості, але Атман не ділиться на внутрішній і зовнішній.
«Слід медитувати на атман, чия форма — світло, чия сутність — простір».
Яджурведа
Шамбхаві-мудра наближає до такого розуміння через пряме споглядання. Тут допомагає спокійне, пильне перебування в просторі усвідомлення.
Як практикують
Шамбхаві-мудру краще розуміти як спосіб розкрити сприйняття і з'єднати зовнішній видимий простір із внутрішнім простором усвідомлення. Погляд тут слугує дверима: через нього свідомість перестає стискатися навколо окремих об'єктів і поступово звикає перебувати ширше, спокійніше, вільніше.
У цій практиці важливі три якості: стійкість, розслаблення і пильність. Стійкість не дає розуму розсипатися. Розслаблення знімає грубе зусилля. Пильність зберігає ясність, щоб споглядання не переходило в сонливість або мрійливість.
Коли Шамбхаві-мудра починає розкриватися правильно, предмети перед очима вже не захоплюють увагу так сильно. Звук, форма, рух, думка виникають в одному полі усвідомлення і там же розчиняються. Практикуючий вчиться бачити простір, у якому все з'являється, замість того щоб знову і знову слідувати за кожним враженням.
Гуру пояснює, що в Шамбхаві-мудрі зовнішній простір пробуджує внутрішній. Спочатку людина відчуває себе спостерігачем світу, потім цей поділ стає м'якшим. Сприйняття перестає бути вузьким і оціночним; у ньому з'являється більше тиші, прозорості, чистої присутності.
Тонкі стадії цієї мудри пов'язані зі знаками споглядання, внутрішнім світлом, бінду, лакшья і роботою з енергіями. Такі речі належать до галузі настанов, які передаються особисто і потребують керівництва Гуру. Але головна суть така: Шамбхаві-мудра розкриває шлях від звичайного споглядання до споглядання простору, а від споглядання простору — до природного стану.
Місце в Лайя-йозі
У Лайя-йозі ця практика входить до розділу споглядання простору. Вона пов'язана з Праджня-янтрою, чистим баченням, природним станом і наступними мудрами, такими як крама-мудра і бхайраві-мудра. Гуру пояснює, що Шамбхаві-мудра може стати переходом від звичайної медитації до сахаджа-стхіті, природного перебування.
Коли садхак зміцнюється у спогляданні, він вчиться «запечатувати» видимі форми, звук, думку, почуття, час, простір, саме почуття «я». Звук більше не краде свідомість. Видиме більше не тягне розум назовні. Внутрішні реакції перестають командувати практикуючим.
Так народжується чисте бачення. Воно не зводиться до красивих образів. Чисте бачення означає, що сприйняття звільняється від грубих кармічних проекцій. Світ бачиться як прояв Божественного; страх, бажання і суперечка втрачають колишню владу.
Плід
Плід Шамбхаві-мудри розкривається у стійкості усвідомлення. Тонкі переживання можуть виникати, але вони залишаються вторинними. Людина менше захоплюється зовнішнім. Вона швидше повертається до присутності. Всередині стає більше простору між враженням і реакцією.
Якщо практика поглиблюється, Атма-вічара природно переходить у більш широке споглядання Абсолюту. Спочатку ви досліджуєте почуття «я», потім виявляєте, що це «я» укорінене в Богові. Так Шамбхаві-мудра виходить за межі сидячої медитації і стає способом жити: дивитися, чути, діяти і не втрачати зв'язок із Джерелом.
Садхак починає розуміти просту річ. Простір перед очима і простір свідомості не ворогують. Видиме і те, що усвідомлює, можуть бути з'єднані в одній присутності. Тоді навіть звичайний погляд стає садханою.
