Коли мова заходить про асани, більшість людей уявляють гімнастичні пози або вправи з фітнесу. Традиція Санатана Дхарми розуміє це слово інакше. В «Йога-сутрах» Патанджалі (II.46) асана визначається двома словами: sthira-sukham āsanam — «стійка та приємна». Не форма тіла, а якість перебування в ній. За цим розрізненням стоїть ціла концепція.
Що таке асана
Слово āsana (санскр. āsana) походить від дієслівного кореня ās — «сидіти», «перебувати», «знаходитися в спокої». Буквально — «сидіння», «положення тіла». У широкому значенні — будь-яке стійке положення, в якому тіло може перебувати без зайвих зусиль.
Ключове шастричне визначення належить ріші Патанджалі: sthira-sukham āsanam («Йога-сутри», II.46). Sthira означає стійкість і нерухомість; sukha — легкість, зручність, радість перебування. Асана, в якій є лише напруження без легкості, ще не відповідає цьому визначенню. Як і навпаки: розслаблення без стійкості теж не є асаною в традиційному розумінні.
У контексті «Йога-сутр» Патанджалі насамперед мав на увазі медитативне сидіння — здатність тіла залишатися нерухомим і ненапруженим під час споглядання. Корпус хатха-відьї, що склався пізніше, значно розширив це поняття, описавши великий арсенал тілесних форм для роботи з праною (санскр. prāṇa — життєва сила), наді (санскр. nāḍī — енергетичні канали) та чакрами (санскр. cakra — енергетичні центри).
Асана у священних текстах
Традиція асан описана в декількох пластах джерел, що належать до різних епох і жанрів.
Найбільш ранні систематичні згадки зустрічаються в агамічній літературі шиваїзму. Супрабхеда-агама перелічує вісім ступенів йогічної реалізації, в яких асані відведено третє місце:
«Слід знати, що зусилля йогічної реалізації проходяться йогами у вісім етапів: яма, ніяма, асана, пранаяма, пратьяхара, дхарана, дх'яна і самадхі».
— Супрабхеда-агама
Цей перелік відтворює класичну схему Аштанга-йоги Патанджалі та закріплений в агамічній традиції шиваїзму — що вказує на широке розповсюдження даної системи задовго до її популяризації в сучасному світі.
Корпус хатха-відьї — «Хатха-йога-прадіпіка» Сватмарами (XV ст.), «Шива-самхіта» та «Гхеранда-самхіта» (XVII–XVIII ст.) — дає систематичний опис асан уже як самостійної дисципліни. «Хатха-йога-прадіпіка» описує 15 асан, «Гхеранда-самхіта» — 32, «Шива-самхіта» зосереджується на чотирьох головних медитативних позах. Загалом традиційні джерела називають 84 класичні асани, хоча перекази згадують і куди значнішу цифру — 8 400 000, за кількістю форм втілення істот у сансарі.
Види асан: короткий огляд
Класифікації асан у різних текстах відрізняються. У практичному відношенні виділяють кілька основних груп.
Медитативні асани (дх'яна-асани) призначені для тривалого сидіння в спогляданні: падмасана («поза лотоса»), сіддхасана («досконала поза»), сукхасана («зручна поза»), ваджрасана («поза громовержця»). Саме для них визначення Патанджалі — sthira-sukham — застосовне повною мірою: тіло має залишатися нерухомим і при цьому не напруженим годинами.
Активні асани спрямовані на очищення наді, розкриття суглобів і хребта, активацію току прани. Вони складають основу більшості традиційних комплексів хатха-йоги та практикуються перед пранаямою. Перевернуті асани (віпаріта-карана, санскр. viparīta-karaṇī — «зворотна дія») перерозподіляють потоки прани та апани (санскр. apāna — низхідна прана), задіюючи механізми збереження та перенаправлення життєвої сили.
У різних школах і лініях передачі склад практикованих асан суттєво відрізняється. Традиція не фіксує єдиного універсального канону: набір асан завжди відповідає завданням конкретного шляху та рівню практикуючого.
Місце в Аштанга-йозі
Асана — третій ступінь восьмиричного шляху (Аштанга-йоги, санскр. aṣṭāṅga-yoga), описаного Патанджалі. Вона йде після ями (моральних обмежень) та ніями (особистої дисципліни) і передує пранаямі. Цей порядок не випадковий: без дотримання ями-ніями практика асан не досягає своєї мети. «Якщо ми їмо м'ясо, не виконуємо принципи ями-ніями, то асани будуть марними», — вказує Свамі Вішнудевананда Гірі (лекція «Основи Санатана Дхарми», 2013).
Важливо розуміти, чим асана не є. Її нерідко ототожнюють із фізичною культурою або гімнастикою — хоча тілесні ефекти від практики очевидні, мета не в розвитку гнучкості заради неї самої. Її сприймають як терапію — хоча терапевтичні результати можуть супроводжувати практику. Її вважають вершиною йогічного шляху — хоча в системі Патанджалі це третій із восьми ступенів, підготовчий. Найбільш поширена помилка — перетворення асани на демонстрацію фізичних досягнень: це прямо суперечить сенсу, вкладеному в практику традицією.
Тіло в асані приводиться до стану, за якого можлива поглиблена пранаяма-садхана, а потім і медитація. Коли канали очищені, прана піднялася і досягла ознак, описаних у текстах, — завдання асан виконане.
Плоди практики (phala)
Класичні тексти та жива традиція узгоджуються в описі результатів систематичної роботи з асанами.
Перш за все — очищення наді. Асани впливають на тонке тіло: «Асани слід виконувати для того, щоб очистити ваші енергетичні канали всередині тіла. Очистившись, вони стануть ширшими, тому енергія зможе вільно ними циркулювати» (Свамі Вішнудевананда Гірі, лекція 2005). Очищення наді створює необхідну умову для більш глибоких практик.
Другий результат — розв'язування грантх (санскр. grantha — вузол, зв'язок). Традиція виділяє три енергетичні вузли: Брахма-грантха в області муладхара-чакри, Вішну-грантха — в районі анахата-чакри, Рудра-грантха — у міжбрів'ї. Їх розв'язування відкриває шлях для висхідного руху кундаліні-шакті (санскр. kuṇḍalinī-śakti — зміїна сила).
Зрештою, тіло, що стало стійким і невимушеним у сидінні, перестає відволікати розум від споглядання. Це і є sthira-sukham Патанджалі — не ідеал пози, а робочий стан.
«Крім цього, чудова практика очищення каналів — це асани Хатха-йоги».
— Свамі Вішнудевананда Гірі (лекція «Умиротворення розуму через задоволеність», 2009)
Асана у вченні Лайя-йоги
У вченні, яке передає Свамі Вішнудевананда Гірі, асанам відведено конкретне місце в структурі садхани — без перебільшення, але й без применшення.
Асани входять до другого розділу з п'яти янтр Лайя-йоги — розділу кундаліні-йоги — і складають його початковий етап. «Асани — це початок практики кундаліні-йоги, тобто другого розділу з п'яти янтр лайя-йоги», — пояснює Вчитель. Їх практика передує пранаямі, роботі з мудрами та бандхами і, зрештою, — медитації.
Вчення ясно позначає межу завдання асан. Коли практикуючий помічає ознаки очищення каналів — відчуття тепла вздовж хребта, вільний ток прани, бачення чакр, поява амріти — це вказує на те, що асани свою справу зробили. Далі вони практикуються для підтримки каналів у тонусі, але центр ваги зміщується до пранаями та споглядання.
Вчитель вказує на сутнісну мету цього ступеня: «Насправді асани необхідні лише для того, щоб контролювати розум» (лекція 2008). І ще пряміше — про природу самого дару: «Шива дав [асани] як метод, щоб люди могли трохи підняти себе над тілесною концепцією, від мирських грубих бажань і взяли під контроль тіло для того, щоб вони піднялися трішки на наступний ступінь і йшли до нього» (лекція «Природа Шиви», 2020).
Асана цінна не сама по собі, а як ступінь. Тіло приводиться до ладу — відкривається прана. Прана вирівнюється — стає доступною медитація.
У системі традиції асана займає чітке місце: підготовчий ступінь роботи з тонким тілом, що відкриває шлях до пранаями та споглядання. Визначення Патанджалі — sthira-sukham — ставить у центр не зовнішню форму, а внутрішню якість перебування. Традиційні тексти вказують на це одностайно.
Практикуючий, який розуміє це, не ставить асану вище її місця на шляху. Він виконує її регулярно — і рухається далі, коли канали дають знати, що час настав.
