Чітта (citta) — функція пам’яті та сховище підсвідомих вражень у структурі антахкарани в адвайта-веданті. Чітта містить васани (приховані тенденції), самскари (ментальні відбитки) і слугує основою для формування характеру, схильностей та несвідомих реакцій дживи на життєві ситуації.
Етимологія
Санскритський термін «чітта» (citta) походить від кореня «чіт» (cit), що означає «сприймати», «помічати», «усвідомлювати», «розуміти». Цей самий корінь утворює фундаментальний термін «Чіт» (cit) — свідомість як один з аспектів сат-чіт-ананди. Суфікс «-та» (-ta) утворює дієприкметники минулого часу, що вказують на завершену дію або стан.
Таким чином, чітта буквально означає «те, що було сприйнято», «накопичена свідомість» або «сховище сприйнятого». У філософському контексті чітта являє собою аспект антахкарани, який зберігає та інтегрує всі минулі переживання, формуючи основу для майбутніх пізнавальних процесів.
Філософське значення
Чітта посідає унікальне місце в структурі антахкарани, функціонуючи як пам’ять і підсвідома основа всіх ментальних процесів. Аді Шанкара та його традиція розглядають чітту як той аспект внутрішнього інструменту, який забезпечує безперервність особистості й досвіду через різні стани свідомості та навіть через різні життя.
Основна функція чітти — це смарана (smaraṇa) або смріті (smṛti) — пам’ять у її найширшому сенсі. Це включає не лише свідоме згадування минулих подій, а й несвідоме збереження всіх вражень, емоцій, думок і переживань.
Сховище васан — тонких вражень або «ароматів» минулого досвіду, які залишаються в підсвідомості. Васани подібні до насіння, яке проростає у вигляді бажань, схильностей, страхів або прив’язаностей.
Вміст самскар (saṃskāra) — глибоких ментальних відбитків, що формують звичні патерни реагування та характер (свабхава).
Носій кармічних вражень — згідно з адвайта-ведантою, саме чітта передається від одного втілення до іншого, забезпечуючи безперервність індивідуальної еволюції та вроджені схильності.
Зв’язок з авідьєю (невіданням) — у чітті кореняться фундаментальні хибні переконання про природу реальності (мула-авідья), що підтримують ілюзію відокремленості від Брахмана.
Здатність до модифікації — через процес чітта-шуддхі (очищення чітти) васани й самскари можуть бути трансформовані або послаблені.
Формування снів — у стані свапни вміст чітти стає матеріалом для сновидінь.
Прояв у станах свідомості:
У джаграті (неспанні) активно взаємодіє з органами чуття.
У свапні (сні зі сновидіннями) створює досвід на основі накопиченого матеріалу.
У сушупті (глибокому сні) розчиняється в причинному стані, зберігаючи індивідуальність особистості.
Практичне застосування
Робота з чіттою є невіддільною частиною духовної практики, оскільки її очищення веде до стійкої реалізації:
Садхана-чатуштая: очищення чітти підтримує розвиток Вівеки (розрізнення) і Вайраг’ї (відчуженості).
Шатсампатті: спрямовані на створення сприятливих самскар: Шама (внутрішній спокій), Дама (самоконтроль), Упараті (зречення), Тітікша (витривалість), Шраддха (віра) і Самадхана (односпрямованість).
Практика джапи: повторення священних мантр створює потужні духовні самскари, які витісняють мирські васани.
Атма-вічара: техніка самодослідження спрямовує увагу чітти до її джерела, розчиняючи хибні ідентифікації.
У текстах
Концепція чітти детально розглядається у священних писаннях:
Атхарваведа: згадує чітту як джерело ментальної активності (19.58.2) і як силу, що пам’ятає минуле та передбачає майбутнє (11.8.32).
Чхандог'я-упанішада: встановлює зв'язок між чистотою харчування, чистотою чітти та стійкістю пам'яті, що веде до звільнення (7.26.2–3).
Бріхадараньяка-упанішада: описує чітту як сховище вражень, що визначають майбутню долю людини залежно від її дій (4.4.19).
Катха-упанішада: вказує на необхідність пізнання Пуруші, що стоїть вище за непроявлену основу чітти (2.3.7).
Мундака-упанішада: говорить про очищення чітти від двоїстих васан (добра і зла) для досягнення найвищої єдності (3.1.9).
Бгаґавад-ґіта:
Крішна описує чітту як неспокійну й сильну (6.34), але таку, що піддається контролю через практику (абх'яса) та відстороненість (вайраґ'я) (6.35).
Умиротворена чітта веде до стійкості розуму (буддгі) (2.65).
Стан чітти в момент смерті визначає наступне втілення (8.6).
Аді Шанкара:
У Таттвабодзі визначає її як інструмент пам'яті.
У Вівека-чудамані порівнює чітту з актором, який грає ролі під впливом васан (181), і закликає замінювати нечисті васани (ашуддха) на чисті (шуддха) (424–425).
Йога-васішта: стверджує, що чітта складається з васан, а їх зникнення є звільненням (6.1.59).
Панчадаші: Відьяранья пояснює прояви чітти в різних станах свідомості (4.25) і порівнює її з озером, у якому через «вітри васан» важко побачити Атман (7.101).
Мадхусудана Сарасваті: у Ґудгартха-діпіці порівнює чітту з воском, що набуває форми будь-якого враження.
Аппайя Дікшіта: виокремлює три способи очищення: правильне харчування, праведні дії та духовне спілкування.
Рамана Махарші: визначав розум і чітту як пучок думок і васан, пропонуючи заспокоювати їх запитанням «Хто я?».
Див. також:
Антахкарана — внутрішній інструмент пізнання
Васана — приховані враження
Самскара — ментальні відбитки
Манас — сприймаючий розум
Авідья — невідання
Карма — закон причини та наслідку
Чітта-шуддхі — очищення розуму
Категорії:
Психологічні концепції та структура розуму
Структура людської істоти
Практика та методи садхани
Звільнення та його аспекти
