Слово «самадхі» нерідко уявляють як екзотичний транс: людина завмирає, дихання зупиняється, відбувається щось на кшталт непритомності з містичним відтінком. Тут і починається плутанина. У традиціях Санатана Дхарми самадхі — не втрата свідомості, а її гранична зібраність. Різні школи описують шлях до цього стану по-різному, але сходяться в одному: це пробудження найвищого ступеня.
Етимологія та значення
Самадхі (санскр. समाधि, samādhi) походить від дієслова sam-ā-dhā (सम्-आ-धा).
Розбір слова: sam- (सम्) — «разом», «повністю», «цілковито». ā- (आ) — префікс зі значенням «до», «всередину», «повністю». √dhā (धा) — дієслівний корінь «класти», «поміщати», «встановлювати», «утверджувати». Буквально sam-ā-dhā означає: «повністю зібрати разом», «поєднати в єдине ціле», «встановити в цілісності», «міцно утвердити».
Звідси іменник samādhi має значення: збирання, поєднання, зведення воєдино, повне зосередження, утвердженість.
Свобода від усіх вритті, свобода від розуму та інтелекту, свобода від розпаду, свобода від усіх змін — це стан самадхі.
Свамі Вішнудевананда Гірі
Вритті (vṛtti) — це хвилі, коливання розуму: думки, бажання, реакції. Коли вони вщухають, а разом із ними стирається і звичне розділення на спостерігача та спостережуване, настає самадхі. На запитання учня «що таке досконалість?» в одній із лекцій було дано гранично коротку відповідь: «Це самадхі».
Сплутати самадхі з трансом легко: зовні вони іноді схожі — тіло нерухоме, дихання майже непомітне, реакція на подразники мінімальна. Але в гіпнотичному трансі або уві сні свідомість звужується і втрачає ясність, а в самадхі — загострюється. Практик не випадає з реальності, а перестає бачити її роздробленою. Класичне визначення традиції додає й фізіологічний аспект: стійке положення хребта та поступова зупинка дихання супроводжують цей стан, але самі собою ним не є — це лише зовнішні супутники внутрішньої зміни.
У йогічному сенсі етимологія дуже точно відображає значення терміна: самадхі — це стан, у якому розум повністю зібраний, об’єднаний і стійко зосереджений на об’єкті або утверджений у власній природі
Савікальпа- та нірвікальпа-самадхі
Традиція джняна-йоги, слідом за Шрі Аді Шанкарачар’єю та його текстом «Дрік-дріш’я-вівека», поділяє самадхі на кілька ступенів. У савікальпа-самадхі (savikalpa) ще зберігається тонка подвійність: є той, хто переживає, і те, що переживається, — навіть якщо об’єктом виступає безформний Бог. У нірвікальпа-самадхі (nirvikalpa) це розрізнення зникає повністю: немає ані того, хто сприймає у звичному сенсі, ані сприйманого, натомість є неподільна чиста свідомість.
Показова відповідь збереглася в одній із лекцій: учень запитує, чим принципово відрізняються два стани. Відповідь була гранично короткою:
Нірвікальпа-самадхі — це нірвана, савікальпа — ні.
Подальша деталізація традиції виокремлює шість різновидів: три внутрішні й три зовнішні, кожен зі своєю опорою — на споглядання, на священний звук або на повну відсутність думок. Новачкові не обов’язково запам’ятовувати всі шість: важливо вловити принцип — що тонша опора, то ближчий стан до повного розчинення подвійності. Савікальпа й нірвікальпа тривають, доки вистачає концентрації: щойно розум знову починає працювати, переживання закінчується.
Сахаджа-самадхі — безперервне перебування в природному стані
Традиція лайя-йоги вказує на стан іншого порядку — сахаджа-самадхі (sahaja-samādhi), природний і безперервний. Він не залежить від сидячої пози або зупинки дихання й зберігається під час звичайних справ: мовлення, руху, повсякденних турбот. Є відомий приклад із практики: збоку може здатися, що людина просто лежить без діла, — а насправді це стійка форма самадхі, якій не потрібні зовнішні ознаки екстазу, щоб бути справжньою.
Саме сахаджа-самадхі традиція називає справжньою метою, а савікальпу й нірвікальпу — підготовчими до неї ступенями.
Самадхі в системі восьми ступенів
У ширшому контексті Санатана Дхарми самадхі — завершальний ступінь цілісного шляху. Про це говорять і священні тексти:
Слід знати, що зусилля йогічної реалізації долаються йогами у вісім етапів: яма, ніяма, асана, пранаяма, пратьяхара, дхарана, дхьяна і самадхі
«Супрабхеда-агама»
Самодисципліна, стійка поза, робота з диханням, відволікання чуттів від зовнішніх об’єктів, концентрація та споглядання поступово підводять практикуючого до останнього щабля — самадхі, де зусилля поступається місцем природному перебуванню в істинній природі свідомості.
Практичне значення для початківця
Тут варто бути чесними: самадхі не настає після однієї вдалої медитації, і обіцяти протилежне було б нечесно. Традиційно йому передують роки споглядання та самодослідження під керівництвом учителя, здатного відрізнити справжній досвід від уявного. Напрям руху при цьому зрозумілий: розвиток уважності, розототожнення з потоком думок, регулярна практика дхьяни. Самадхі не дають за старання — воно приходить саме, коли розум перестає чіплятися за власні коливання.
Пов’язані поняття
Тема тісно переплітається з дхьяною як медитативною практикою, що веде до самадхі, атма-вічарою — методом самодослідження, який у традиції джняна-йоги вважається прямим шляхом до нірвікальпа-самадхі, і сат-чит-анандою — переживанням буття, свідомості та блаженства, яким описують внутрішній зміст цього стану.
