Агам

Стисле визначення

Агам (санскр. अहम्, aham) — універсальна «Я-свідомість», полюс суб'єктивності в недвоїстому досвіді. З нього поляризується формула «Я — Це» і розгортається космос. Агам не є тотожним емпіричному его; він охоплює всі акти пізнання як їх незмінний носій.

Етимологія

Санскритське агам — займенник «я». У кашмірському шиваїзмі воно стає технічним терміном: «Я» як абсолютна суб'єктивність, осердя самосяйної свідомості, яка знає себе самою собою (пара «світла» та «самоусвідомлення»: Пракаша–Вімарша). Йдеться не про психологічне «я», а про божественну Самість, де суб'єкт і об'єкт спочатку злиті й лише потім розрізняються в модусі прояву.

Філософське значення

1. Агам та «Ідам». Поляризація Шакті виявляє два полюси досвіду: агам («Я») та Ідам («Це»). На рівні Садашіва домінує ясність «Я», «Це» лише намічене. На рівні Ішвара «Це» стає виразним. У Шуддха-відья обидва полюси врівноважені. Ця тріада описує первинне розгортання космічного досвіду всередині Самості.
2. Носій усіх станів. Одне й те саме «Я» присутнє в неспанні, сновидінні та глибокому сні. Змінюються стани та їх зміст, а носій пізнання залишається. Агам не зводиться ні до психічного суб'єкта, ні до порожнечі; він є основою суб'єкта та об'єктів, їх джерелом і опорою.
3. Пам'ять і впізнавання (пратьябхіджня). Аргумент школи Пратьябхіджня проти моменталізму простий: пам'ять неможлива без постійної основи, що об'єднує минулий і теперішній досвід. Ця основа — самосяйний Атман-«Я», що вільно синтезує та розрізняє акти пізнання. «Впізнавання» — розпізнання тотожності свого «Я» з Божественним.
4. Агам і вімарша. Самоусвідомлення — сутність свідомості. Тут «Я» — не індивідуальний діяч, а абсолютна суб'єктивність, чия свобода творить, підтримує і згортає прояв.
5. Відмінність від агамкари. Емпірична «я-думка» (агамкара) — функція внутрішнього органу розуму, пов'язана з вербальними та оціночними конструкціями («моє», «моя сім'я», «мої вороги»). Чисте агам поза межами цих модифікацій. Для визволеного споглядальника та сама енергія стверджує не «моє», а всеєдність: «Я є всесвіт».
6. Агам і Спанда. У перспективі Спанда «Я» збігається з божественною пульсацією. Вона утворює незмінний суб'єкт, тоді як об'єкти змінюються і зникають. При розчиненні обмеженого его відкриваються споконвічні знання і дія як власні властивості «Я».
7. Недвоїста тотожність. У своїй «самозамкненості» Парамашіва — нероздільна єдність «Я» та «Це». Подальша діалектика «агам — ідам» є вільною грою цієї єдності.

Практичне застосування

• Споглядання носія станів. Відстежувати одне й те саме «Я» в переходах між станами та в паузах між думками; розпізнавати Суб'єкт як пульсацію Спанди в «міждум'ї».
• Ніштха у формулі «Я — Це». Утвердитися у баченні: все, що виникає як «це», вже світиться в «я» і не відокремлене від Самості. Зміщення від «моє» до «я-є-все».
• Викриття его-конструкцій. Бачити, як вербалізація та ролі підміняють чисте «Я», і повертатися до самосяйва суб'єктивності.

У текстах

• «Ішвара-пратьябхіджня» Утпаладеви.

«Самоусвідомлення — сутність свідомості; це абсолютна самодостатність Господа» (I.5.13).

У книзі I, розд. 4 розгорнуто аргументи про пам'ять і свободу суб'єкта, що стверджують постійність «Я» як носія досвіду.

• «Пратьябхіджня-хрідая» Кшемараджи.

Вчення про поляризацію свідомості на агам та ідам, стадії Садашіва — Ішвара — Шуддха-відья та про «абгаса» як самопрояв усередині Самості.

• «Спанда-каріка» з традиційними коментарями.

«Я щасливий/нещасний…» — стани змінюються, але той, хто пізнає, один і той самий (I.3–5). Незмінний суб'єкт тотожний Спанді; розчинення обмеженого его розкриває споконвічні знання і дію.

• Абхінавагупта, «Тантралока».

Атман як незалежна Самість — світло свідомості, не обмежене часом і простором; метод — розпізнання цієї незалежності як «Я».

Див. також

• Ідам
• Парамашіва
• Пракаша
• Вімарша
• Спанда
• Пратьябхіджня
• Шакті

Категорії

• Філософські концепції та терміни
• Метафізичні принципи
• Епістемологія
• Стани свідомості
• Онтологія