Ідам (санскр. इदम्, idam) — «Це», полюс об’єктності в недвоїстому досвіді, пов’язаний з Ахам. У системі Тріка саме полярність «Я — Це» пояснює розгортання всесвіту й сам акт пізнання як зв’язок того, хто пізнає, пізнаваного та засобів пізнання.
Етимологія
Термін походить від санскритського вказівного займенника idam «це; даний, наявний». У філософському вжитку розрізняють іданту (idantā) — «це-вість, об’єктність» і аханту (ahantā) — «я-вість, суб’єктність». Ця пара утворює основу будь-якої переживаної сцени досвіду: «те, що дане як це» і «той, хто знає як я».
Філософське значення
Ідам і свідомість:
Будь-яке «Це» — не зовнішня річ сама по собі, а форма прояву свідомості. Мовою традиції говорять про світло усвідомлення Пракаша (prakāśa) та його самопізнання Вімарша (vimarśa). Ідам тлумачиться як форма прояву свідомості, у якій сприймане постає як об’єкт зі збереженням недвоїстої єдності. Об’єкти виникають як «ця річ» або «той об’єкт», оскільки первісно перебувають усередині свідомості як її власні форми.
Шакті постає як поляризувальна сила, яка, як пояснює Кшемараджа в Пратьябхіджня-хрідаям, «поляризує Свідомість на Ахам та Ідам — суб’єкт і об’єкт», залишаючись водночас невіддільною від Шиви. Класична формула «Я бачу цей глечик» демонструє невіддільність знання від суб’єкта; об’єктність не має самостійного буття поза світністю свідомості.
Ідам у системі таттв
Ідам як полюс об’єктивності з’являється лише починаючи з третьої таттви. Перші дві таттви являють собою стани чистої суб’єктивності:
Шива-таттва — абсолютно чисте «Я» (ахам) без будь-якого об’єктивного змісту. Свідомість перебуває у стані безоб’єктної самосвітності, який Кшемараджа називає «Анашріта-Шива» — Шива, що не спирається ні на що зовнішнє.
Шакті-таттва — динамічний аспект свідомості як «Я є» (ахам асмі), внутрішня пульсація самоусвідомлення без поляризації на суб’єкт і об’єкт.
Поляризація на Ахам та ідам починається лише із Садашива-таттви, де вперше виникає намір до творення і з’являється переживання «це-вості». Далі ідам проявляється з дедалі більшою виразністю:
У Садашива-таттві домінує суб’єктивний бік: досвід формулюється як «Я є це» (aham idam asmi), де «це-вість» залишається невиразною.
В Ішвара-таттві ідам стає виразним: досвід трансформується в «Це — Я є» (idam aham asmi), де об’єктивний бік виходить на перший план.
У Шуддха-відья-таттві досягається рівновага між ахам та ідам, подібна до «двох шальок точно відрегульованих терезів». Це рівень відмінності-в-єдності (бхедабхеда-вімаршана).
Ідам і Спанда
У вченні про вібрацію взаємоперехід «Я → Це» і «Це → Я» розуміється як Унмеша/Німеша (unmeṣa / nimeṣa) — подвійний аспект пульсації свідомості. Розчинення світу як ідам є піднесенням Я-свідомості, і навпаки: прояв ідама — це фаза послаблення домінанти ахам у межах єдиної спанди.
Ідам і реальність явищ
У традиції кашмірського шиваїзму прояви розглядаються як абхаса (ābhāsa) — реальні спалахи-творіння у свідомості Парамашиви (paramaśiva). Світ не відокремлюється від свідомості й не руйнує її єдності: «усе це» — гра світла одного суб’єкта.
Ідам і Пратьябхіджня
Пратьябхіджня вчить упізнавати тотожність суб’єкта й усіх видимих форм. Те, що називається «це», первісно «вміщене» в Я і тому може бути явлене. Як пояснює Кшемараджа:
«Всесвіт розкривається на власному екрані свідомості; різноманіття виникає зі співвіднесення грахака/грах’я (того, хто пізнає, і пізнаваного)».
Це і є підґрунтя ідама як «об’єктного досвіду», невіддільного від суб’єкта й породжуваного його творчою свободою. Упізнавання усуває фіксацію на об’єкті без заперечення його цінності.
Практичне застосування
Спостереження моменту сприйняття — фіксувати спалах «цеїстості» й спостерігати, як вона виникає у світлі суб’єкта.
Дхарана на формулу «Я — Це». Послідовно споглядати три фази досвіду: «Я є це» (Садашива), «Це — Я є» (Ішвара), рівновага: «Я є Я, Це є Це» (Шуддха-відья).
Міждум’я (унмеша/німеша). Вловлювати проміжок між відходом однієї думки й появою іншої як спалах самоусвідомлення (унмеша), де ідам ще не закріплено словом або образом.
Німілана-самадхі (nimīlana-samādhi). Інтровертивна медитація, де зовнішня об’єктність згортається в джерело; споглядання як «згортання погляду».
У текстах
Пратьябхіджня-хрідая: поляризація на Ахам та Ідам як спосіб розкриття різноманіття на «екрані» свідомості.
Ішвара-пратьябхіджня-каріка: «усе це» явлене силою волі, оскільки від початку перебуває в Я.
Спанда-каріка, Спанда-врітті, Спанда-нірная: пульсація як взаємний перехід «Я» і «Це».
Тантра-сара й традиційний виклад трьох чистих таттв: схема «Я — Це» на рівнях Садашиви, Ішвари, Шуддха-відьї.
Віджняна-бхайрава-тантра: методи впізнавання, що усувають фіксацію на об’єктності та розкривають її джерело.
Див. також:
Абхаса
Аханта
Іданта
Кула
Майя
Крія-шакті
Категорії:
Філософські концепції та терміни
Онтологічні категорії
Психологія та теорія пізнання
Тріка
Спанда
