Садашива-таттва (санскр. सदाशिवतत्त्व, sadāśiva-tattva) — третя «чиста» категорія в системі 36 таттв і перша межа космічного прояву, де домінує воля (Іччха-шакті), а переживання формулюється як «я є це» (aham idam). На цьому рівні сяйво суб’єкта переважає, а об’єктивність присутня як ледь помітний натяк — всесвіт, що зароджується всередині недвоїстої свідомості Парамашиви.
Етимологія
Термін «садашива» походить від sadā — «завжди, вічно» і śiva — «благий, всецілий». Семантика імені підкреслює незмінну божественність свідомості в момент первинного розкриття до проявленості. Слово «таттва» (तत्त्व) походить від tat («те») і суфікса -tva («-ність») та перекладається як «таковість», «принцип реальності». Садашива-таттва — це «вічноблагий» аспект Єдиної Реальності, де чисте «я» вперше відтінює «це», не полишаючи своєї недвоїстості.
Філософське значення
П’ять чистих таттв — Шива-таттва, Шакті-таттва, Садашива-таттва, Ішвара-таттва, Шуддха-відья — співвідносяться з п’ятьма силами свідомості: чіт-шакті, ананда-шакті, Іччха-шакті, Джняна-шакті, Крія-шакті. У Садашиві переважає воля (іччха-шакті), через яку Абсолют утверджує потенційний всесвіт як «це» всередині власного «я».
Формула досвіду: «я є це»
Переживання Садашиви — «я є це»: суб’єктність (Ахам) панує, а об’єктність (Ідам) лише окреслюється. На наступному щаблі, в Ішвара-таттві, акцент інвертується («це є я»), а в Шуддха-відьї досягається врівноваженість «я — я, це — це» без втрати недвоїстості.
Початок розрізнення того, хто пізнає, і пізнаваного
З рівня Садашиви в доктрині «семи пізнавачів» (sapta-pramātṛ) зароджується функціональна полярність того, хто пізнає (грахака), і пізнаваного (грахья), яка не виходить за межі єдиної свідомості; відповідний «всезнаючий» суб’єкт іменується Мантра-махешвара. Цей зсув не є дуалізмом, а внутрішньою артикуляцією Пракаші (світла-свідомості) та її самоспоглядання (Вімарша).
Теорія прояву: вольове «так» буттю
Згідно з пратьябхіджня-шастрою, творення — це відображена маніфестація сил свідомості, що не порушує її тотожності із собою. Садашива-таттва — момент первинного вольового утвердження «світу» в самосвітному впізнаванні Господа; тут «гра» (Ліла) починається без втрати повноти недвоїстого спокою.
Мешканці та божественна ієрархія
План Садашиви населяють Мантра-махешвари — чисті «пізнавачі», вільні від покривів Майї та її канчук; їхній досвід стійко виражений формулою aham idam. Ця сфера належить Шуддха-адхвану (чистому шляху) — сукупності «чистих» рівнів реальності вище за майю (п’ять чистих таттв, śuddhādhvan) і перебуває під управлінням Садашиви як аспекту єдиного Володаря (Бхаттарака). Функції п’яти божественних актів (Панчакрітья, pañcakṛtya) переживаються тут як нероздільні прояви однієї Свободи (Сватантрія).
Зв’язок із вченнями всередині традиції
У системі Тріка Садашива позначає перший аспект троїстості Тріки (Пара – Парапара – Апара; parā–parāparā–aparā, коротко: Пара — найвищий недиференційований рівень; Парапара — перехідний, що поєднує вище й нижче; Апара — нижчий, звернений до прояву) — найвище начало прояву (parā).
Школа Спанда визначає цей рівень як первинну пульсацію (ādyaspanda), де динамічний принцип ледь відходить від центру спокою. У Пратьябхіджні це — первісний акт упізнавання потенційності творення в самому собі.
Історичний контекст і доксографія
Ідея Садашива-таттви сягає шива-агам і набуває теоретичного розвитку в Сомананди та Утпали (традиція Пратьябхіджня), досягаючи зрілої форми в Абхінавагупти та Кшемараджі. В інших гілках шиваїзму Садашива пов’язана з одним із п’яти ликів (pañcavaktra) і функцією милості (ануграха), але в кашмірській доксографії закріплена як окремий метафізичний рівень у чистому ряду.
Практичне застосування
Споглядальна фіксація миті, коли увага спочиває в «ахам» і вловлює лише «ідам», що зароджується, як внутрішній відблиск; відстеження пульсу спанди в переходах (сандхі) між чистим самоусвідомленням і первинною об’єктивацією.
Робота з формулою «я є це» як недвоїстим упізнаванням тотожності суб’єкта і лише-виникаючої «це-вості», без его-ототожнення з речами; при посиленні об’єктності — природне повернення до спокою Шива-таттви та блаженства Шакті-таттви.
(Ці підходи належать до загального русла споглядання традиції й не описують чотири основні упаї)
У текстах
Ішвара-пратьябхіджня-карика і традиція коментарів: утвердження чистого ряду від Садашиви та трактування первинності вольового імпульсу.
Парамартхасара Абхінавагупти: співвіднесення п’яти чистих таттв із п’ятьма силами свідомості; домінування Іччха-шакті в Садашиві.
Тантралока і Тантра-сара: доктрина «семи пізнавачів», опис класів чистих суб’єктів (Мантра, Мантрешвара, Махешвара та ін.), зв’язок чистих таттв зі споглядальною практикою.
Традиційні трактати про 36 таттв: формули стадій (aham idam → idam aham → рівновага) і характеристика зароджуваної об’єктності як аспхута.
Див. також
Шива-таттва
Шакті-таттва
Ішвара-таттва
Шуддха-відья
Спанда
Пракаша
Ахам
Ідам
Парамашива
Категорії
36 таттв
Чисті таттви
Трика
Пратьябхіджня
Спанда-шастра
Космологія
Глосарій
Іччха-шакті — божественна воля до проявлення; переважає на рівні Садашиви.
Джняна-шакті — сила знання, що прояснює «це»; веде до Ішвари та Шуддха-відьї.
Крія-шакті — сила дії, що розгортає потенційність у проявленість.
Мантра — священний звуковий носій свідомості; також клас чистих суб’єктів у доктрині «семи пізнавачів».
Мантрешвара — володар мантр; клас чистих суб’єктів вище за рівень мантри.
Махешвара — великий володар; один із вищих класів «пізнавачів» у чистому ряду.
