Шива-таттва (санскр. शिवतत्त्व, Śiva-tattva) — перша й найвища з онтологічних категорій 36 Таттв, що позначає абсолютний принцип чистої свідомості, вільний від будь-якого розрізнення суб'єкта й об'єкта. Це рівень, де свідомість перебуває як недвоїста єдність світла (Пракаша) і блаженства.
Етимологія
Термін "Шива-таттва" (śiva-tattva) складається з двох санскритських компонентів: "Шива" (śiva) — від кореня √śvi, що означає "сприятливий", "прихильний", "чистий", і "таттва" (tattva) — утвореного від займенника "тат" (tat, "те") із суфіксом "-тва" (-tva), що виражає абстрактну якість або "таковість". Таким чином, "таттва" означає "справжню сутність" або принцип, а "Шива-таттва" — "сутність Шиви", тобто принцип, що являє собою чисту, необмежену свідомість.
Філософське значення
У філософській системі кашмірського шиваїзму Шива-таттва посідає унікальне місце як перший принцип у схемі 36 Таттв. Згідно з Кшемараджею у "Пратьябхіджня-хрідаям", творчий аспект Парамашиви називається Шива-таттвою, яка являє собою початковий творчий імпульс (пратхама спанда) Абсолюту.
У "Шаттрімшат-таттва-сандоха" стверджується:
«Найвищий Образ (Абсолюту, Ануттара мурті), що творить Своєю Волею весь цей всесвіт — пульсівна спанда, називається знавцями першою, Шива-таттвою»
(Раджанака Ананда, Шаттрімшат-таттва-сандоха, вірш 1)
Природа й характеристики
Згідно з Абхінавагуптою в "Тантралока", Шива-таттва є станом, у якому дією Шакті-таттви об'єктивний аспект ("Ідам/Це") повністю усувається, тож залишається лише суб'єктивний компонент досвіду ("Ахам/Я"). Кшемараджа називає цей стан Анашріта-Шива — Шива, який не спирається ні на що зовнішнє. У "Парамартхасара" Абхінавагупта описує Шива-таттву як "стан чистого 'Я', у якому відсутній навіть натяк на інше", що сяє як нескінченна самість і абсолютна чиста свідомість, позбавлена навіть тонкого розрізнення.
У цьому принципі Пракаша (світло свідомості) проявляється в чистому вигляді як недвоїста єдність світла і блаженства, вільна від будь-якої об'єктивації. Тут свідомість переживає себе як чисте "Я", позбавлене будь-якого предметного змісту. Це не статичний стан порожнечі, а динамічне самоусвідомлення, сповнене творчої потенційності та таке, що є джерелом усіх божественних енергій (Шакті), які, залишаючись невіддільними від Шиви, далі проявляються як Шакті-таттва, Садашива-таттва та інші рівні.
Зв'язки з іншими концепціями
У "Спанда-шастра-каріках" і коментарях Кшемараджі підкреслюється, що Шива-таттва — це нерухома основа, з якої пульсує Спанда. Вона є вираженням динамічного аспекту Абсолюту на первинному рівні творчого прояву.
У контексті Пратьябхіджні Шива-таттва усвідомлюється як внутрішнє "Я" кожної істоти: розпізнавання тотожності індивідуальної свідомості з цим універсальним рівнем і є звільненням. Реалізація Шива-таттви означає впізнавання своєї істинної природи як необмеженого Шиви.
Практичне застосування
Хоча сама Шива-таттва перебуває за межами практичних методів, усвідомлення її присутності є метою всієї садхани в [[Кашмірський шиваїзм|кашмірському шиваїзмі]]. Практичне осягнення Шива-таттви пов'язане з усвідомленням чистої "Я"-свідомості, вільної від усіх об'єктивних проєкцій. Це досягається через практику відвернення уваги від усіх зовнішніх і внутрішніх об'єктів та перебування в чистому самоусвідомленні.
Особливе значення має практика німілана-самадхі (медитація із заплющеними очима), де свідомість звертається до своєї власної природи, вільної від усіх форм об'єктивності. У "Віджняна-бхайрава-тантрі" описуються методи досягнення цього стану за допомогою різних технік зупинення ментальної активності та перебування в чистому усвідомленні.
Реалізація Шива-таттви також пов'язана з розумінням того, що свідомість, яка спостерігає, ніколи не може стати об'єктом спостереження. Це веде до безпосереднього переживання своєї природи як незмінного Свідка всіх станів і переживань. У традиції підкреслюється, що навіть просте нагадування про цей стан або медитації на природу світла свідомості можуть призвести до спалахів безпосереднього впізнавання свого істинного "Я" як Шиви.
У текстах
Концепція Шива-таттви докладно розглядається в ключових текстах [[Кашмірський шиваїзм|кашмірського шиваїзму]]:
В «Тантралоці» Абхінавагупта пояснює: «З огляду на вищість Шива-таттви, яка перевершує Спокій, у ній відсутня можливість настанови, медитації, шанування та іншого. Незалежна ж вона є найвищою таттвою, яка не пізнається і яка перевершує Майстерність».
У «Парамартхасарі» Абхінавагупти Шива-таттва описується як «стан чистого “Я”, у якому відсутній навіть натяк на інше», що підкреслює її природу як абсолютної чистої свідомості.
«Пратьябгіджня-хрідаям» Кшемараджі описує Шива-таттву як творчий аспект Парамашиви, який «являє собою початковий творчий імпульс Шиви».
«Ішвара-пратьябгіджня-каріка» стверджує, що Шива-таттва — це всемогутня реальність, яка проявляє себе як знання та дія, що становлять сутність живої істоти.
У «Тантра Сарі» Абхінавагупта вказує, що Шива-таттва — це самосвітна свідомість, яка не потребує зовнішньої причини для прояву.
«Шива-сутри» Васугупти, хоча й не використовують термін «Шива-таттва» безпосередньо, описують стан чіт-сварупи — власної природи свідомості, що відповідає рівню Шива-таттви.
Див. також
Парамашива — абсолютна трансцендентна реальність
Шакті — друга таттва, енергетичний аспект Шиви
Спанда — космічна вібрація свідомості
Пракаша — світло свідомості як основа Шива-таттви
36 таттв — повна схема онтологічних принципів
Ахам — чиста «Я»-свідомість
Ідам — об’єктивний аспект досвіду
Пратьябгіджня — впізнавання божественної природи
Сватантрья — абсолютна свобода Божественного
