Арії — наші предки
Наші предки не були скотарями-пастухами,
Наші предки не були орачами-гончарями,
Наші предки не були мисливцями на звірів лісових
І не були трав збирачами.
Наші предки були богами і літали небом,
Серед зірок і сузір'їв на віманах,
Швидше за світло, зі швидкістю думки.
Наші предки не боялися ні грому, ні блискавки.
(Що за демон вигадав цей дурний жарт?!)
Не лякалися стихій вони і, звісно,
Мавпами не були.
(Це ж треба, на віки так дух наш принизити!)
Наші предки були — боги безсмертні,
Згортали вони час із простором
Легко, наче шкіру,
І могли зірку запалити вони, немов факел.
Наші предки не жили в печерах, куренях
І будинках дерев'яних.
Вони жили в летючих містах
І чертогах небесних, що сяяли,
Блищачи своєю славою та міццю.
Вони волею мільйони всесвітів творили,
Вони долі цивілізацій вершили,
Будучи самі цивілізацій творцями.
Такими величними були Боги — наші давні предки,
Будемо ж їх ми гідні,
Гідні,
Гідні!
