Пісні «Пробудженого»

Авадхута

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 18 просм.

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 18 просм.

Він носить на плечах шкуру тигра, П'є з черепа гірку вологу холодних ночей І сіль людських секрецій. Він мастить тіло попелом спалених трупів, Живе на шмашанах серед смороду та плачу. Подібно до дитини, він ходить голим, Бентежачи своїм мовчанням зірки. Він завжди самотній, цей загадковий мандрівник, Він несамовито регоче, сидячи біля згаслого багаття. На вершинах він танцює божевільні танці, У лісах він співає тужливі пісні. Дико обертаючи очима, він бурмоче дивні тантри, Сидить на кістках, обхопивши коліна, у гірській печері. Він їсть сире м'ясо, запиваючи вином і сечею буйвола... Його не бачать кажани, Але щиро люблять

Арії — наші предки

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 18 просм.

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 18 просм.

Арії — наші предки Наші предки не були скотарями-пастухами, Наші предки не були орачами-гончарями, Наші предки не були мисливцями на звірів лісових І не були трав збирачами. Наші предки були богами і літали небом, Серед зірок і сузір'їв на віманах, Швидше за світло, зі швидкістю думки. Наші предки не боялися ні грому, ні блискавки. (Що за демон вигадав цей дурний жарт?!) Не лякалися стихій вони і, звісно, Мавпами не були. (Це ж треба, на віки так дух наш принизити!) Наші предки були — боги безсмертні, Згортали вони час із простором Легко, наче шкіру, І могли зірку запалити вони, немов факел. Наші предки не жили в печерах,

Ашрам – обитель мудрих

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 19 просм.

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 19 просм.

Ашрам — обитель мудрих Це місце люблять усі садху, Тут всі слідують Ріті — Споконвічній, божественній Дхармі. Тут — тиша, спокій, безтурботність, Любов, краса та сила духу, Що заповівли давні ріші. Тут гостей і подорожніх рідкісних Радість, віра та мудрість Наповнюють живими хвилями, Тут велич Бога і щастя, Нескінченна чистота. У зеленій тиші та глушині Мешкають у гармонії подвижники духу: Санньясі та брахмачарі, Миряни-гріхастхи та карма-санньясі. Тут усім відкриваються таємні ігри — Світлі ліли богів. Тут теургій — небесних містерій — Здійснюється вічне таїнство. Тут палко душі прагнуть свободи, До пізнання таємниць Бутт

Арії — наші предки

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 14 просм.

Гуру • 05.03.2026 • 1 хв. читання • 14 просм.

Наші предки не були пастухами, Не знали плуга й гончарного круга, Не йшли за звіром лісовими стежками, Не збирали коріння край лугу. Богами були вони споконвіку, У віманах крізь зоряний пил літали, Швидше за світло, думці покірні, У сузір'ях далеких шляхи прокладали. Ні грому, ні блискавок вони не боялись, Перед лютою стихією чоло не схиляли. О, дурний жарт — демона замисел, Щоб предками нашими мавп називали! На віки принизити наш дух захотіли, Та предки — безсмертні, вічні боги! Простір і час згущувати вони вміли, Згорнувши їх, як шкіру, в небесному чертозі. Запалити, мов факел, зірку вмить — Для них це було легко і звичн

Анупая – «шлях без шляху»

• 05.03.2026 • 2 хв. читання • 16 просм.

• 05.03.2026 • 2 хв. читання • 16 просм.

Анупая — «шлях без шляху» (2025 рік) Те, що має відкритися серцю, Яке зберігає сахаджу — усвідомленість живу. Істинний Бог не знає імен та кайданів форми, Істинна мантра не звучить у тиші уст, Істинний метод не потребує виконання, Істинна медитація — не практика, а саме буття. Істинний бхаджан не співається голосом, Істинна відданість невимовна словами, Істинна пуджа не знає меж вівтаря. Істинний Гуру не вчить, на троні возсідаючи, І учень істинний не шукає відповідей у запитаннях. Істинна Дхарма — не проповідь і не звук, Істинна мудрість не передається з рук у руки. Істинне Визволення не знає приходу і відходу, Істинне Бо

А ми будемо робити свою справу

• 05.03.2026 • 2 хв. читання • 19 просм.

• 05.03.2026 • 2 хв. читання • 19 просм.

Сансара чаклує, плете свої давні чари, Кидаючи заблудлі душі у божевільний потік: То в жадібність сліпу, то в полум’я прив’язаності й розбрату, Де заздрість і гнів збирають свій гіркий оброк. А ми, садху, будемо терпіти і зберігати незворушність, Виспівуючи священну Дхарму і слідуючи їй у тиші, Проповідуючи світові любов, співчуття і ясність, Розчиняючи розуми в медитації, у світлій глибині. Підступна Майя, як і раніше, наводить тумани, Вводячи в оману душі, викрадаючи їхній спокій, Вона сіє розбрат, розділяє і шукає недругів, Бо це — її ремесло під місяцем і зорею. А ми будемо робити свою сокровенну справу: Допоможемо сер