Пракріті (санскр. prakṛti) — первісна матеріальна природа, корінна енергія проявленого світу; першопричина всіх форм, об’єктів і явищ всесвіту.
Слово утворене від префікса pra — «уперед», «первісно» та кореня kṛ — «робити», «творити». Буквально — «те, що творить первісно», першоматерія. У текстах санкх’ї пракріті протиставляється пуруші — чистій свідомості, духу. Пуруша і пракріті становлять два фундаментальні начала буття: дух і енергію, спостерігача і спостережуване.
Три гуни та механізм творення
У непроявленому стані пракріті перебуває як мула-пракріті — темна, непроявлена енергія, у якій три гуни перебувають у досконалій рівновазі. Саттва (ясність, знання), раджас (рух, активність) і тамас (інертність, приховування) — три якості, з яких виткана вся матеріальна реальність.
Коли рівновага порушується — першою зі спокою виходить саттва, потім раджас приводить усе в рух, — починається розгортання всесвіту. Із пракріті послідовно проявляються махат (космічний розум), ахамкара (принцип «я»), манас (ум), п’ять органів сприйняття, п’ять органів дії, п’ять тонких елементів (танматр) і п’ять грубих елементів — загалом двадцять чотири таттви.
Пракріті та шлях звільнення
Пракріті не існує поза трьома гунами, вони лише змінюють співвідношення. У звичайному стані жива істота ототожнює себе з проявами пракріті: з тілом, умом, емоціями — і не розпізнає себе як пурушу. Це ототожнення і є коренем авідьї.
Через бажання пракріті «прошиває» нашу оболонку стандартним набором програм — подібно до того, як робот отримує вбудовані алгоритми. Звільнення (мокша) настає, коли свідомість відрізняє себе від пракріті й повертається до своєї первісної природи.
«Є пуруша, є пракріті. Абсолют перебуває за межами пуруші та пракріті. Коли в Абсолюті вперше починається розділення, тонкий рух, тоді відбувається розділення на пурушу і пракріті. Із пракріті походять три гуни, п’ять елементів, двадцять чотири таттви».
Свамі Вішнудевананда Гірі, «Приборкання розуму через задоволеність», 2009
