Мокша-дхарма (санскр. mokṣa-dharma) — шлях Звільнення; духовна дисципліна, спрямована на остаточне припинення коловороту народжень і смертей та здобуття єдності з Абсолютом.
Слово складається з двох коренів: mokṣa — «звільнення», «вивільнення» (від кореня muc — «відпускати, звільняти») і dharma — «закон», «шлях», «те, що підтримує» (від кореня dhṛ — «тримати»). Буквально — «закон звільнення», «шлях, що веде до вивільнення».
Відмінність від інших дхарм
У Санатана Дхармі існують різні види дхарм: варна-дхарма (обов’язок стану), ашрама-дхарма (обов’язок стадії життя), кама-дхарма (шлях здійснення бажань). Кожна людина дотримується якоїсь своєї дхарми — сімейної, соціальної, професійної. Мокша-дхарма стоїть осібно: вона не обслуговує завдання цього світу, а спрямована на повне пробудження від зумовленого існування.
Велич мокша-дхарми часто залишається нерозпізнаною. Люди плутають її з іншими шляхами — із благочестивим життям, із ритуальною чистотою, з моральними чеснотами. Усе це цінне, але ще не становить мокша-дхарми. Її відмінна ознака — спрямованість до мокші як до найвищої та єдиної мети.
Суть практики
Мокша-дхарма — це вивільнення Бога в собі. Не створення чогось нового, не набуття того, чого не було, а розчищення того, що затуляє первісно чисту природу Атмана. Бог усередині нас первісно вільний, чистий, не потребує ані виправлень, ані зусиль. Але наше сприйняття зумовлене авідьєю — і саме воно потребує перетворення.
Традиція адвайта-веданти вказує на три опори такого шляху: вівека (розрізнення реального й нереального), вайраг’я (безпристрасність до плодів дій) і мумукшутва (непереборна жага Звільнення). Без цих якостей людина може займатися духовною практикою роками — і все ж залишатися в межах іншої дхарми.
«Шлях звільнення справді великий. Ми часто не усвідомлюємо його й плутаємо з іншими шляхами. Кожен займається якоюсь своєю маленькою дхармою, але шлях звільнення має власну велич і перевершує інші шляхи».
Свамі Вішнудевананда Гірі, «Шляхи духовної еволюції та милість Шиви», 2017
